4 Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.
5 Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
6 та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
7 Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.
8 Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».
9 Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
10 Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.