10 Праведний журиться й про життє скотини своєї, серце ж безбожних жорстоке.
11 Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має.
12 Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо.
13 Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди.
14 Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому.
15 Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради.
16 Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.