1 Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.
2 Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.
3 З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором.
4 Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік.
5 Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.
6 Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.
7 Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.
8 Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.
9 Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.
10 Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.
11 Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.
12 Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.
13 Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.
14 Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?
15 Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.
16 Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.
17 Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу.
18 Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.
19 Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку.
20 Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.
21 Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.
22 Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.
23 Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.
24 Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.