14 Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому.
15 Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради.
16 Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.
17 Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана.
18 Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює.
19 Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину.
20 Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує.