7 Про дурного мудрість - річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.
8 Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
9 Помисл дурноти - гріх; зрадник - людям гидота.
10 Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
11 Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє - чи ж покинеш їх?
12 Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
13 Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню: