14 Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15 Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;
16 Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
17 Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
18 Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
19 Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,
20 Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.