1 У Антіохії, в тамтешній церкві, були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симон, названий Нігер, і Луцій кирінеєць, і Манаїл, вихований разом з Іродом тетрархом, і Савл.
2 Коли вони служили Господові і постилися, Дух Святий сказав: Відділіть Мені Варнаву і Савла на справу, до котрої Я покликав їх.
3 Тоді вони звершили піст і молитву і, поклавши на них руки, відпустили їх.
4 А ці, послані Духом Святим, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру;
5 А коли були в Саламіні, проповідували слово Боже у синагогах юдейських; і мали при собі й Івана для служіння.
6 Коли пройшли увесь острів, аж до Пафосу, знайшли вони одного чоловіка, ворожбита, лжепророка юдейського, на ім‘я Варісус,
7 Котрий був при проконсулі Сергії Павлі, чоловікові доброго глузду. Той закликав Варнаву і Савла, бо прагнув почути Слово Боже;
8 А Єліма, ворожбит отой, – бо це його ім‘я, – чинив їм спротив, бажаючи відхилити проконсула од віри.
9 Але Савл, він же Павло, виповнився Духом Святим, а тоді спрямував на нього погляд,
10 І сказав: О, сину диявола, наповнений всіляким підступом і всіляким злодійством, враже усякої правди! Чи не перестанеш ти зводити з рівних шляхів Господніх?
11 І нині, ось, рука Господня на тебе: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу! І наразі заполонив його морок і пітьма, і він, шарпаючись туди й сюди, шукав проводиря.
12 Тоді проконсул, побачивши сподіяне, увірував, дивуючись з учення Господнього.
13 Відпливши з Пафосу, Павло і ті, що були з ним, прибули у Памфілійську Пергію; але Іван, відлучившись од них, повернувся до Єрусалиму.
14 А вони, проходячи від Пергії, прийшли до Антіохії Писидійської, і, відразу зайшовши до синагоги суботнього дня, посідали.
15 Після читання закону і пророків, старшини синагоги послали сказати їм: Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчальне для народу, кажіть.
16 Павло підвівся, подав знака рукою і сказав: Мужі ізраїльтяни, і ви, що боїтеся Бога! Послухайте!
17 Бог народу цього вибрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування на землі єгипетській, і раменом високим вивів їх з неї,
18 І близько сорока літ часу годував їх у пустелі;
19 І, винищивши сім народів на землі ханаанській, поділив їм на спадок землю їхню.
20 І після цього, майже чотириста п‘ятдесят років давав їм суддів до пророка Самуїла.
21 Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового коліна: Так минуло сорок літ.
22 Відкинувши його, настановив їм царем Давида, про котрого й сказав, свідкуючи: Знайшов Я мужа до серця Мені, Давида, сина Єсеєвого, який звершить всі бажання Мої.
23 Ось якраз із його нащадків Бог за обітницею підніс Ізраїлеві Рятівника Ісуса;
24 Перед самою з‘явою Його Іван проповідував хрещення каяття всьому народові ізраїльському.
25 А коли Іван звершив належне, то казав: За кого ви маєте мене? Я не той; але ось, йде за мною, у Котрого я недостойний розв‘язати ремінці на взутті.
26 Мужі-браття, діти роду Авраамового і ті, що бояться Бога поміж вами! Вам послане Слово порятунку цього.
27 Бо мешканці Єрусалиму і старшини їхні, не впізнавши Його, засудили, виконавши слова пророчі, котрі читаєте щосуботи.
28 І, не знайшовши в Ньому жодної провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.
29 А коли звершили все написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.
30 Але Бог воскресив Його з мертвих;
31 Він упродовж багатьох днів приходив до тих, котрі вийшли з Ним із Галілеї до Єрусалиму і котрі нині є свідки Його перед народом.
32 І ми благовістимо вам, що обітницю, повідану батькам, Бог виконав для нас, дітей їхніх, воскресивши Ісуса,
33 Як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій; Я нині породив Тебе.
34 А що воскресив Його з мертвих, так, що Він уже не обернувся на тлін, то про це сказав так: Я дам вам ті милості, котрі обіцяв Давидові, неодмінно.
35 А тому й в іншому місці каже: Не даси Святому Твоєму побачити тліну.
36 Давид, свого часу послуживши волі Божій, спочив, і долучився до батьків своїх, і побачив тлін;
37 А Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тліну.
38 Отож, нехай же буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього звіщається вам прощення гріхів.
39 І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним кожний віруючий.
40 Тож бережіться, щоб не прийшло на вас, сказане у пророків:
41 Подивіться, облудники, здивуйтеся і щезніть; бо Я вчиняю діяння за днів ваших, діяння, котрому не повірили б ви, якби хтось оповів вам.
42 Під час виходу їх із юдейської синагоги, погани просили їх говорити про те саме ще й наступної суботи;
43 А коли зібрання розійшлося, то чимало юдеїв, а також із прозелітів, котрі шанували Бога, навернені з поганів, пішли слідом за Павлом і Варнавою, котрі бесідували з ними і переконували їх перебувати у благодаті Божій.
44 Наступної суботи майже все місто зібралося слухати Слово Боже;
45 Але юдеї, забачивши народ, виповнилися заздрістю і почали заперечувати і лихословити те, про що оповідав Павло.
46 Тоді Павло і Варнава з ревністю сказали: Для вас першим належало проповідувати Слово Боже; та оскільки ви відкидаєте його і самі себе чините недостойними вічного життя, то ось, ми звертаємося до поганів;
47 Бо так заповідав нам Господь: Я настановив Тебе світлом для поганів, щоб Ти був спасінням аж до краю землі.
48 А погани, зачувши подібне, раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, котрі були вибрані для вічного життя.
49 І Слово Господнє розповсюджувалося по всій країні.
50 Але юдеї, підмовивши побожних і поважних жінок і значних у місті городян, розпочали переслідувати Павла і Варнаву і вигнали їх геть зі своєї землі.
51 А вони, струсивши на них порох з ніг своїх, пішли в Іконію.
52 А учні виповнилися радістю і Духом Святим.