8 Як же це так, що ми чуємо – кожний! – власну мову, з якою народилися?
9 Парфяни і мідяни, еламіти, а також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту й Азії,
10 Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель, що належали до Кірени, і зайшлі римляни, юдеї та прозеліти,
11 Крітяни й аравійці, – усі бо чуємо ми, що говорять про великі діяння Божі нашими мовами!
12 І вражалися всі, і не могли збагнути цього, і казали один одному: Що це означає?!
13 А ще інші, глянувши, казали: Вони напилися солодкого вина.
14 А Петро, поставши з Одинадцятьма, підняв свій голос і проголосив їм: Мужі юдейські і всі мешканці Єрусалиму! Оце нехай буде вам відомо і дослухайтеся до слів моїх.