32 І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, що може наставляти вас краще і дати вам спадок між усіма освяченими.
33 Ні срібла, ні золота, ні одежі я не від кого не зажадав:
34 Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим, що були зі мною, послужили оці ось руки мої.
35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, необхідно підтримувати слабких і пам‘ятати слова Господа Ісуса; бо Він Сам сказав: Більше щастя давати, аніж брати.
36 Сказавши це, він схилив коліна свої, і з усіма ними помолився.
37 Тоді всі ревно заплакали і, припавши до Павла й обнімаючи його за шию, цілували його,
38 Сумуючи особливо від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.