19 А третього ми своїми руками повикидали з корабля речі.
20 Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і велика буря тривала, то врешті-решт щезла будь-яка надія про наше спасіння.
21 І через те, що довго не їли, то Павло, ставши поміж ними, сказав: Мужі! Варто було послухати мене і не відходити од Кріту, чим уникнули б цих утруднень і шкоди;
22 А тепер благаю вас підбадьортеся, бо жодна душа з-поміж вас не загине, а лише корабель;
23 Бо Ангел Бога, Котрому я належу і Котрому служу, з‘явився мені цієї ночі.
24 І сказав: Не бійся, Павле, тобі необхідно постати перед кесарем, і ось, Бог подарував тобі всіх, що пливуть з тобою.
25 А тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано: