5 Бо в міру того, як примножуються в нас страждання Христові, примножується Христом також і втіха наша.
6 Коли страждаємо ми, то страждаємо для вашої втіхи і порятунку, котрий звершиться подоланням тих самих страждань, котрі зносимо також ми самі;
7 І надія наша на вас тверда, чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи і порятунку, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так само і в радощах.
8 Бо ми не хочемо залишити вас, браття, у незнанні про скорботи наші, які сталися з нами в Азії, тому що ми обтяжені були над міру і над силу, аж так, що вже не сподівалися залишитися живими.
9 Але самі в собі мали вирок на смерть, щоб сподіватися не на самих себе, але на Бога, що воскрешає мертвих;
10 Котрий якраз і визволив нас від такої близької смерти, і визволяє, і на Котрого сподіваємося, що Він ще визволить нас,
11 З допомогою також вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, на клопотання багатьох, численні склали подяку за нас.