5 Тому я вважав за необхідне вблагати братів, щоб вони наперед пішли до вас і передніше потурбувалися, аби сповіщене вже благословення ваше було готове, як благословення, а не як примусовий дар.
6 А до цього скажу: хто сіє скупо, той скупо й жатиме; а хто сіє щедро, той щедро буде жати.
7 Кожний виділяй, як на серце ляже, не з прикрістю і не з примусу; бо любить Бог того, хто доброчесно дає.
8 А Бог спроможний збагатити вас всілякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всілякий достаток, були багаті на всяку добру справу,
9 Як написано: Витратив, роздав убогим; правда його буде довіку.
10 А той, що дає насіння сівачеві та хліб на їжу, - нехай подасть рясно посіяному вами, і примножить плоди правди вашої,
11 Щоб усім ви багатими були на всіляку щедрість, котра через нас учиняє подяку Богові.