1 Істинно, істинно кажу вам: Хто не дверима входить в кошару овечу, але перелазить деінде, той злодій і розбійник;
2 А той, що дверима входить, є пастир вівцям;
3 Йому брамник відчиняє, і вівці підкоряються голосові його, і він кличе своїх овечок на ім‘я і виводить їх;
4 І коли виведе овечок своїх, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, тому що знають голос його;
5 А за чужинцем не йдуть, але втікають від нього, тому що не знають чужого голосу.
6 Оцю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що їм оповідав.
7 Тому Ісус знову сказав їм: Істинно, істинно кажу вам, що Я – двері вівцям.
8 Усі, скільки їх переді Мною не переходило, є злодії і розбійники; але вівці не послухали їх.
9 Я є двері: хто увійде Мною, той урятується, і увійде, і вийде, і пасовисько знайде.
10 Злодій приходить лише для того, щоб украсти, вбити і погубити; Я прийшов для того, щоб мали життя і мали його уповні.
11 Я – пастир добрий: добрий пастир життя своє покладе за овечок.
12 А найманець, не пастир, котрому вівці не свої, бачить вовка, що прийшов, і залишає овечок і втікає, а вовк викрадає овечок і розганяє їх;
13 А найманець утікає, тому що найманець, і не дбає про овечок.
14 Я добрий пастир, і знаю Моїх, і Мої знають Мене.
15 Як Батько знає Мене, отак і Я знаю Батька, і життя Моє кладу за овечок.
16 Є у Мене й інші вівці, котрі не з цієї отари, і тих належить Мені привести: і вони почують голос Мій, і буде одна отара і один Пастир.
17 Тому любить Мене Батько, що Я віддаю життя Моє, щоб знову його прийняти;
18 Ніхто не відбере його в Мене, але Я Сам віддаю його: маю владу віддати його, і владу маю знову прийняти його; цю заповідь одержав Я від Батька Мого.
19 Від цих слів знову стався розбрат поміж юдеями.
20 Чимало було таких, котрі казали: Він одержимий демоном і божеволіє; нащо слухаєте Його?
21 Інші казали: Це слова не біснуватого; чи може демон відкривати очі сліпим?
22 А було тоді в Єрусалимі свято Оновлення, і була зима.
23 І ходив Ісус у храмі, у притворі Соломоновому.
24 Тут юдеї обступили Його і казали Йому: Чи довго триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відверто.
25 Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діяння, котрі вчиняю Я в ім‘я Вітця Мого, вони свідчать про Мене.
26 Але ви не вірите, бо ви не з овець Моїх, як Я сказав вам;
27 Вівці Мої підкоряються голосові Моєму, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,
28 І Я даю їм життя вічне, і не загинуть повік, і ніхто не вирве їх з руки Моєї;
29 Батько Мій, Котрий дав Мені їх, більший від усіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Батька Мого;
30 Я і Мій Батько – одне.
31 Аж тут юдеї знову схопили каміння, щоб убити Його.
32 Ісус відповів їм: Багато добрих діянь Я показав вам від Батька Мого; за котре з них хочете забити Мене камінням?
33 Юдеї сказали Йому у відповідь: Не за добрі діяння хочемо забити Тебе камінням, але за зневагу до Бога і за те, що Ти, будучи людиною, маєш Себе за Бога.
34 Ісус відповів їм: Чи не написано в законі вашому: Я сказав: ви боги?
35 Якщо Він назвав богами тих, до котрих було слово Боже, і не може порушуватися Писання,
36 Чи Тому, Котрого Батько освятив і послав у світ, ви кажете: Зневажає Бога, тому, що Я сказав: Я Син Божий?
37 Якщо Я не вчиняю діянь Батька Мого, не вірте Мені;
38 А якщо вчиняю, то, коли не вірите Мені, вірте діянням Моїм, щоби пізнати і повірити, що Батько в Мені і Я в Ньому.
39 Тоді знову шукали нагоди схопити Його; але Він ухилився від їхніх рук,
40 І пішов знову за Йордан, на те місце, де передніше хрестив Іван, і залишився там.
41 Чимало прийшло до Нього і казали, що Іван не вчинив жодного дива; але все, що сказав Іван про Нього, було правдиве.
42 І багато там увірували в Нього.