1 А Ісус пішов на гору Олив.
2 А вранці знову прийшов до храму, і увесь народ йшов до Нього. Він сів і навчав їх.
3 Тут книжники і фарисеї привели до Нього жінку, котру спіймали на перелюбі, поставили її посередині,
4 Та й сказали Йому: Учителю! Оцю жінку спіймали на перелюбі;
5 А Мойсей у Законі заповідав нам побивати таких камінням. Ти що скажеш?
6 А казали так, щоб спокусити Його, і знайти що-небудь, аби звинуватити Його. Але Ісус нахилився низенько і писав пальцем по землі, наче не зважаючи на них.
7 Але вони невгавали, запитували Його, то Він випростався й сказав їм: Хто з вас без гріха, перший кинь каменя в неї.
8 І знову нахилився низенько й писав по землі.
9 А вони, зачувши те і відчуваючи докори совісті, почали один по одному відходити, починаючи від старших, аж до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.
10 Ісус випростався і, не бачачи нікого, окрім жінки, сказав їй: Жінко! Де твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?
11 Вона відповіла: Ніхто, Господе! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди і надалі не гріши.
12 Знову говорив Ісус до народу і сказав їм: Я – світло світові; хто йде слідом за Мною, той не буде ходити в пітьмі, але буде мати світло життя.
13 Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє не справжнє.
14 Ісус сказав їм у відповідь: Якщо Я навіть Сам про Себе свідчу, то свідчення Моє істинне, тому що Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я, і куди йду;
15 Ви судите з огляду на плоть, а Я не суджу нікого;
16 А коли й суджу Я, то суд Мій істинний, тому що Я не один, але Я і Батько, що послав Мене;
17 І в законі вашому написано, що свідчення двох людей правдиве.
18 Я Сам засвідчую про Себе, і свідчить про Мене Батько, що послав Мене.
19 Тоді сказали Йому: Де Твій Батько? Ісус відповів: Ви не знаєте ні Мене, ані Батька Мого; якби ви знали Мене, то знали б також Батька Мого.
20 Ці слова виповідав Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі, і ніхто не схопив Його, тому що не прийшла ще година Його.
21 Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви туди прийти не можете.
22 Тут юдеї загомоніли: невже Він уб‘є Себе Сам? Бо каже: Куди Я йду, ви не можете прийти?
23 Він сказав їм: Ви – з долішніх, а Я з горішніх; ви від цього світу, а Я не від світу цього;
24 Саме тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших; бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете у гріхах ваших.
25 Тоді сказали Йому: А хто Ти такий? Ісус сказав їм: Від початку Сущий, як оце кажу вам.
26 Багато маю сказати і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, є істинний, і що Я чув од Нього, те й повідую світові.
27 Не зрозуміли, що Він казав їм про Батька.
28 Тож Ісус сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що це Я і що нічого не вчиняю від Себе; але, як навчив Мене Батько Мій, так і повідую.
29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Батько не залишив Мене одного, бо Я завжди чиню те, що Йому угодно.
30 Коли Він говорив це, багато увірувало в Нього.
31 Тоді сказав Ісус до тих, що увірували в Нього, юдеям: Якщо будете дотримуватися Мого слова, то ви справжні Мої учні;
32 І пізнаєте істину, й істина вчинить вас вільними.
33 Йому відповідали: Ми насіння Авраамове і не були рабами нікому ніколи; чому ж Ти кажеш: Станете вільними?
34 Ісус відповів їм: Істинно, істинно повідую вам: Кожний, хто чинить гріх, є невільник гріха.
35 Але невільник не живе в домі вічно; Син залишається повік;
36 Отож, якщо Син учинить вас вільними, то справді вільними будете.
37 Знаю, що ви насіння Авраамове; одначе шукаєте вбити Мене, тому що слово Моє не вміщається в вас.
38 Я повідую те, що бачив у Батька Мого; а ви те чините, що бачили у батька вашого.
39 Сказали Йому у відповідь: Батько наш є Авраам. Ісус сказав їм: Якби ви були дітьми Авраамовими, то справи Авраамові вчиняли б;
40 А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, що сказав вам істину, котру чув од Бога; Авраам цього не чинив.
41 Ви чините справи батька вашого. На це сказали Йому: Ми не від перелюбу вродилися; одного Батька маємо – Бога.
42 Ісус сказав їм: Якби Бог був Батьком вашим, то ви любили б Мене, тому що Я від Бога вийшов і зійшов; бо Я не Сам від Себе прийшов, але Він послав Мене.
43 Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете почути слова Мого.
44 Ваш батько диявол, і ви хочете виконати похоті батька вашого. Він був душогубом від початку і не встояв в істині, бо немає в ньому істини; коли виповідає він лжу, то виповідає своє, бо він облудник, і батько брехні.
45 А коли Я істину повідую, то не вірите Мені.
46 Хто з вас викриє в Мені неправду? А якщо Я повідую істину, то чому ви не вірите Мені?
47 Хто від Бога, той слухає слова Божі; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.
48 На це юдеї відповідали і сказали Йому: Чи не правду ми кажемо, що Ти самарянин і що демон у Тобі?
49 Ісус відповів: У Мені демона немає, але Я шаную Батька Мого, а ви Мене зневажаєте.
50 А втім, Я не шукаю Моєї слави: є Той, що шукає і судить.
51 Істинно, істинно повідую вам: Хто дотримується слова Мого, той не побачить смерти повік.
52 Юдеї сказали Йому: Тепер пізнали ми, що демон у Тобі; Авраам помер і пророки, а Ти запевняєш: Хто буде дотримуватися слова Мого, той не спізнає смерти повік.
53 Невже Ти більший від батька нашого Авраама, котрий помер? І пророки померли: За кого Ти Себе маєш?
54 Ісус відповів: Якщо Я Сам Себе прославляю, то слава Моя ніщо; Мене прославляє Батько Мій, про Котрого ви кажете, що Він Бог ваш;
55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду схожим на вас облудником; але Я знаю Його і слова Його дотримуюся;
56 Авраам, батько ваш, був радий побачити день Мій: і побачив, і вельми радів.
57 На це сказали Йому юдеї: Тобі ще й п‘ятдесяти літ немає, – і Ти бачив Авраама?
58 Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Передніше, аніж був Авраам, Я є.