1 А коли Господь дізнався, що фарисеї зачули, що начебто Він збирає і хрестить більше учнів, аніж Іван, –
2 Хоч Сам Ісус не хрестив, а учні Його, –
3 То залишив Юдею і знову повернувся до Галілеї.
4 І належало Йому пройти через Самарію.
5 Тож приходить Він у місто самарійське, що зветься Сіхар, поблизу ділянки землі, котру Яків виділив синові своєму Йосипові.
6 Там була криниця Якова. Ісус, вельми стомившися в дорозі, присів біля криниці; було близько шостої години.
7 Аж надійшла жінка із Самарії набрати води. Ісус озвався до неї: Дай Мені напитися.
8 Бо учні Його якраз подалися до міста купити харчів.
9 Жінка самарянська сказала Йому: Як же Ти, юдей, просиш напитися у мене, жінки-самарянки? Адже юдеї не спілкуються із самарянами.
10 Ісус сказав їй у відповідь: Якби ти знала дар Божий, і Хто говорить тобі: Дай Мені напитися, то сама ти просила б у Нього, і Він дав би тобі воду живу.
11 Жінка сказала Йому: Володарю! Тобі й зачерпнути нічим, а криниця глибока: звідки ж у Тебе вода жива?
12 Невже Ти величніший від батька нашого Якова, котрий дав нам цю криницю, і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?
13 Ісус сказав їй у відповідь: Кожний, хто п‘є воду оцю, відчує спрагу знову;
14 А хто буде пити воду, котру Я дам йому, той не відчуватиме спраги повік; бо вода, котру Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15 Жінка сказала Йому: Володарю мій! Дай мені цієї води, щоб мені не мати спраги і не приходити сюди брати.
16 Ісус сказав їй: Піди, поклич твого чоловіка і приходь сюди.
17 Жінка сказала у відповідь: У мене немає чоловіка. Ісус говорить їй: Правду ти сказала, що в тебе немає чоловіка;
18 Бо в тебе було п‘ятеро чоловіків, і той, котрого нині маєш, не чоловік тобі; це справедливо ти сказала.
19 Жінка сказала Йому: Володарю мій! Бачу, що Ти – пророк;
20 Батьки наші поклонялися на оцій горі; а ви кажете, що місце, де треба поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.
21 Ісус сказав їй: Жінко, повір Мені, що надходить час, коли навіть не на цій горі, і не в Єрусалимі будете поклонятися Батькові;
22 Ви не відаєте, кому поклоняєтеся; а ми знаємо, кому поклоняємося, бо спасіння від юдеїв.
23 Але надходить час, і надійшов уже, коли справжні поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та істині, бо таких поклонників Батько шукає Собі:
24 Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, мають поклонятися в дусі та істині.
25 Жінка сказала Йому: Відаю, що прийде Месія, (себто Христос); коли Він прийде, то повідає нам усе.
26 Ісус сказав їй: Це Я, Котрий розмовляє з тобою.
27 О цій порі прийшли учні Його і здивувалися, що Він розмовляє із жінкою; але жодний не сказав: Чого ти вимагаєш? Або: Про що розмовляєш із нею?
28 Тоді жінка залишила свого глека, і подалася в місто, і сказала людям:
29 Поспішіть, подивіться на Чоловіка, Котрий сказав мені все, що я вчиняла: чи не Він Христос?
30 Вони вийшли з міста і поспішили до Нього.
31 А тим часом, учні просили Його, кажучи: Равві! Попоїж.
32 Але Він сказав їм: У Мене є їжа, котрої ви не знаєте.
33 Тому учні загомоніли поміж собою: Хіба хтось приніс Йому їсти?
34 Ісус сказав їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити справу Його.
35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А Я кажу вам: Підведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони збіліли і достигли для жнив.
36 Жнець одержує винагороду і збирає плід у життя вічне, аж так, що сівач і жнець разом будуть радіти.
37 Бо в цьому випадку справедливий вислів: Один сіє, а другий жне.
38 Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися: інші люди працювали, а ви до їхньої праці ввійшли.
39 І багато самарян з міста увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він оповів їй про все, що вона вчинила.
40 І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41 І ще більше людей увірували за словом Його,
42 А жінці тій казали: Уже не за твоїми оповідями віруємо, бо самі чули і дізналися, що Він істинно Рятівник світу, – Христос.
43 А за два дні Він вийшов звідти і рушив до Галілеї;
44 Бо Сам Ісус свідчив, що пророк не має честі у своїй вітчизні.
45 Коли прийшов Він до Галілеї, то галілеяни прийняли Його, бачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на свято, – бо вони ходили на празник.
46 Тож Ісус знову прийшов до Кани галілейської, де перетворив воду на вино. У Капернаумі був один царський урядовець, у котрого був хворий син.
47 Коли він почув, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, завітав до Нього і попросив Його прийти і уздоровити сина його, котрий мав уже померти.
48 Ісус сказав йому: Ви не увіруєте, якщо не побачите ознак і див.
49 Царський урядовець сказав Йому: Господе! Прийди, доки не помер син мій.
50 Ісус сказав йому: Йди, син твій видужав. Він повірив слову, котре сказав йому Ісус, і пішов.
51 І коли був він уже в дорозі, зустріли його служники його і сказали: Син твій видужав.
52 Він запитав у них: О котрій годині йому стало краще? Йому сказали: Учора о сьомій годині пропасниця залишила його.
53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли Ісус сказав йому: Син твій видужав. І увірував сам, і увесь дім його.