1 А тому будемо остерігатися, щоб, коли ще залишається обітниця увійти до Його спочину, не виявився хтось із вас таким, що запізнився.
2 Бо нам також воно сповіщене, як і тим; але не принесло їм користі слово почуте, не розчинене вірою тих, що чули.
3 А входимо до спочину ми, що увірували, бо Він сказав: Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до спочину Мого, хоч діяння Його були досконалі ще на початку світу.
4 Бо колись сказано про сьомий день: І спочив Бог сьомого дня від усіх діянь Своїх.
5 І ще ось тут: Не увійдуть до спочину Мого.
6 Отож, як деяким залишається увійти до нього, а ті, котрим передніше сповіщено, не увійшли до нього за непослух,
7 То іще визначає певний день, нині, кажучи через Давида, після такого тривалого часу, як вище сказано: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцем вашим.
8 Бо, якби Ісус Навин допровадив їх до спочину, то не було б сказано після цього про другий день.
9 Саме тому для народу Божого ще залишається суботництво.
10 Бо хто зайшов до спочину Його, той також сам спочив од справ своїх, як Бог від Своїх.
11 Отож, намагаймося увійти до спочину цього, щоб хтось за тим же прикладом не спричинився до непослуху,
12 Бо Слово Боже живе й діяльне і гостріше від усілякого меча двосічного: воно проникає до поділу душі і духа, суглобів і мозку, і розрізняє думки, заміри і наміри серця.
13 І немає створіння, утаємниченого від Нього, але все виявлене і відкрите перед очима Його: Йому подамо звіт.
14 Отож, маючи Першосвященика Великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо непохитно триматися сповідування нашого.
15 Бо ми маємо не такого першосвященика, Котрий не може співстраждати з нами у недугах наших, але Котрий так само, як ми, спокушений у всьому, окрім гріха.
16 А тому приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб одержати милість і надбати благодать для своєчасної допомоги.