1 А головне в тому, про що я говорю, є те: ми маємо Такого Першосвященика, Котрий сів праворуч престолу величчя на небесах.
2 І є Священослужитель святині і скинії істинної, котру спорудив Господь, а не людина.
3 Усякий першосвященик настановляється для приношення дарів і пожертв; а тому треба було, аби й Цей також мав що принести.
4 Якби Він залишався на землі, то не був би й священиком; тому що тут є священики, котрі за законом приносять дари,
5 Котрі служать образові й тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він починав споруджувати скинію: Дивися, сказано, вчини все за зразком, що тобі на горі був показаний.
6 Але Сей Першосвященик одержав служіння тим пречудовіше, чим кращого Заповіту Він посередник, котрий утверджений на кращих обітницях.
7 Бо, якби перший Заповіт був бездоганний, то не було б потреби шукати місця іншому,
8 Але пророк, докоряючи їм, каже: Ось, настануть дні, говорить Господь, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди нового Заповіта,
9 Не такого Заповіта, котрого Я уклав із батьками їхніми в той час, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із Єгипетської землі; тому що вони не були в тому заповіті Моєму, і Я знехтував ними, – говорить Господь.
10 Ось Заповіт, котрого заповідаю домові Ізраїлевому по тих днях, говорить Господь: Вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
11 І не буде навчати кожний ближнього свого і кожний брата свого, кажучи: Пізнай Господа; тому що всі, від малого й до великого, будуть знати Мене.
12 Тому що Я буду милостивим до неправди їхньої, і гріхів їхніх і беззаконня їхнього уже не пригадаю.
13 Кажучи: Новий показав ветхість першого; а те, що стає непридатним і старіє, близьке до зотління.