1 Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевисокого, – той, котрий зустрічав Авраама і благословив його, коли повертався після поразки царів,
2 Котрому й десятину відділив Авраам від усього, – по-перше, на ознаку ймення Цар праведности, а відтак і цар Салиму, Котрий і є Цар Миру.
3 Без батька, без матері, без родоводу, що не мав ні початку днів, ані кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, став священиком назавжди.
4 Бачите, який великий той, котрому навіть Авраам патріарх дав десятину з найкращої здобичі своєї.
5 Ті із левитів, що одержують сан священства, мають заповідь – брати за законом десятину з народу, себто із своїх братів, хоч ці також походять від стегон Авраамових.
6 Але цей, що не походить з їхнього роду, дістав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітниці.
7 Без усілякої суперечки менший благословляється більшим.
8 І тут десятини беруть люди смертні, а там – той, що має про себе свідчення, що він живе.
9 І, таким чином, сам Левій, що приймає десятини, в особі Авраама дав десятину:
10 Бо він був іще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрів його.
11 Отож, якби досконалість досягалася засобом священства левитів, – бо з ним поєднаний Закон народу, – то яка ще була б потреба поставати якомусь іншому священикові за чином Мелхиседека, а не за чином Аарона називатися.
12 Тому що зі зміною священства неодмінно станеться переміна також і Закону.
13 Бо Той, про Котрого оповідається це, належав до іншого коліна, з котрого ніхто не приступав до жертовника;
14 Бо відомо, що Господь наш засяяв із коліна Юди, а це коліно, про котре Мойсей нічого не сказав відносно священства.
15 І це ще виразніше видно з того, що на подобу Мелхиседека постає інший священик,
16 Котрий такий не за законом тілесної заповіді, але за силою життя, що не припиняється.
17 Бо Він прийняв таке свідчення: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.
18 А відміна попередньої заповіді, що була раніше, буває з причини її немочі та марноти,
19 Бо Закон нічого не вдосконалив; але вводиться краща надія, засобом котрої ми наближаємося до Бога.
20 І це було не без присягання, –
21 Бо ті були священиками без присяги, а Цей з присягою, тому що про Нього сказано: Присягався Господь і не буде каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседека,
22 То запорукою кращого Заповіту став Ісус.
23 Причому, тих священиків було багато, тому що смерть не дозволяла бути одному;
24 А Цей тому, що живе вічно, має також священство, яке не змінюється,
25 А тому й може завжди рятувати тих, що приходять через Нього до Бога, адже завжди живий, щоб клопотатися за них.
26 Таким якраз і має бути у нас Першосвященик: святий, непричетний до зла, бездоганний, відділений од грішників і піднесений вище небес,
27 Котрий не має потреби щоденно, як ті першосвященики, приносити пожертви найперше за свої гріхи, потім за гріхи народу: бо Він звершив це одного разу, коли приніс на пожертву Себе Самого.
28 Бо Закон настановляє першосвящениками людей, що мають немочі; а слово з присягою, після Закону, вчинило Сина навіки досконалого.