1 І дорікали Маріям і Аарон Мойсеєві за дружину єфіопку, котру він узяв; бо він узяв за себе єфіопку;
2 І сказали: Чи через одного Мойсея говорив Господь? Чи не казав Він і нам? І почув це Господь.
3 А тоді Мойсей був чоловіком найсумирнішим із усіх людей на лиці землі.
4 І сказав Господь несподівано Мойсеєві та Ааронові і Маріям: Вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє.
5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і зупинився біля входу скинії, і покликав Аарона і Маріям, і вийшли вони обидвоє.
6 І Він сказав (Господь): Слухайте зараз слова Мої: Якщо є серед вас пророк Господній, то Я відкриюся йому у видінні, уві сні мовитиму йому.
7 Але не так із служником Моїм Мойсеєм; він-бо вірний у всьому домові Моєму.
8 Устами до уст говорю Я з ним, і явно, а не у видіннях, і образ Господа він бачить; як же ви не побоялися дорікати служникові Моєму, Мойсеєві?
9 І запалав гнів Господній на них, і Він відійшов.
10 І хмарина відійшла од скинії, і ось, Маріям покрилася проказою, мов снігом. Аарон глянув на Маріям, і ось, вона в проказі.
11 І сказав Аарон Мойсеєві: Пане мій! Не поклади нам за гріх, що ми вчинили легковажно і згрішили.
12 Не допусти, щоб вона була, як мертва дитина, коли вона виходить із лона матері, зітліла вже на половину тіла.
13 І заволав Мойсей до Господа, говорячи: Боже, уздоров її зараз!
14 І сказав Господь Мойсеєві: Якби батько її плюнув їй в обличчя, то чи не мусила б вона соромитися сім днів? Отож, нехай буде вона замкнена сім днів поза станом, а відтак знову нехай приймуть її.