2 Аж доки не потьмяніє сонце і світло, і місяць, і зорі, і не надбігли нові хмарини після дощу.
3 Того дня, коли затремтять охоронці оселі, і зігнуться мужі сили; і припинять молоти ті, що мелять, тому що їх замало лишилося, і, засмутяться ті, що виглядають у вікнах;
4 І зачинятимуться двері на вулицю; і замовкнуть жорна, і буде підводитися людина за криком півня, і замовкнуть доньки співу;
5 І верховини будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль; і обважніють коники, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина до вічної оселі своєї, і плакальники вже готові оточити її на вулиці;
6 Доки не урвався срібний ланцюг, і не урвалася золота пов'язка, і не розбився глечик біля джерела, і не зламається колесо над криницею.
7 І повернеться порох у землю, чим він і був, а дух повернеться до Бога, Котрий дав його.
8 Марнота марнот, сказав Проповідник, усе – марнота!