1 Усьому свій час, і час кожної речі під небом.
2 Час народжуватися і час помирати; час насаджувати і час виривати посаджене.
3 Час убивати і час уздоровлювати; час руйнувати і час будувати;
4 Час плакати і час сміятися; час журитися і час танцювати.
5 Час розкидати каміння і час визбирувати каміння; час обнімати, і час ухилятися від обіймів.
6 Час шукати і час втрачати; час зберігати і час розкидати;
7 Час роздирати і час зашивати; час мовчати, і час говорити;
8 Час любити і час ненавидіти; чаc війні і час мирові.
9 Яка користь трудівникові з того, над чим він трудиться?
10 Бачив я цей клопіт, котрого Бог дав синам людським, щоб вони вправлялися в цьому.
11 Усе витворив Він прекрасним у свій час, і поклав вічність у серце їхнє, хоч людина не може осягнути справ, котрі Бог звершує, від початку до кінця.
12 Пізнав я, що немає для них нічого кращого, аніж веселитися і чинити добро у своєму житті.
13 І якщо якась людина їсть і п'є, і бачить добро у всілякій праці своїй, то це – дар Божий!
14 Пізнав я, що все, що учиняє Бог, буде навіки; до нього нічого долучити, і від нього нічого відняти; і Бог вчиняє так, щоб упокорювалися перед лицем Його.
15 Що було, те й нині є, і що буде, те вже було; і Бог прикличе минуле.
16 А ще бачив я під сонцем: місце суду, а там беззаконня, місце правди, а там неправда.
17 І сказав я в серці своєму: Праведного і лиходія судитиме Бог; тому що час для всякої речі, і суд над усяким ділом там.
18 Сказав я в серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини:
19 Тому що доля синів людських і доля тварин – одна доля. Як ті помирають, так і оці помирають, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги перед скотиною, тому що все – марнота!
20 Усе рухається до одного місця; все постало з пороху, і все повернеться до пороху.
21 Хто знає: чи здіймається вгору дух людський, і чи дух тварин сходить донизу, в землю?