1 Хто – як мудрий, і хто розуміє призначення речей? Мудрість чоловіка просвітлює обличчя його, і суворість обличчя його щезає.
2 Я кажу: Слово цареве бережи, і це заради присяги перед Богом.
3 Не поспішай відійти од лиця його, і не будь ревним у лихій справі; тому що він чого зажадає, все може вчинити.
4 Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: "Що ти сподіяв?"
5 Хто виконує заповідь, той не спізнає жодного лиха: серце мудрого відає і час, і приписи.
6 Тому що для будь-якої речі є свій час і приписи; а чоловікові велике лихо від того,
7 Що він не знає, що станеться; і як воно буде – хто скаже йому?
8 Людина не має влади над духом, щоб утримати духа, і не має влади у неї над днем смерти, і не має ради в цій боротьбі, і не врятує безчестя лиходія.
9 Усе це я бачив, і навертав серце моє на всіляку справу, котра учинялася під сонцем. Трапляється час, коли людина володарює над людиною на шкоду їй.
10 Бачив я тоді, що ховали лиходіїв, і приходили і відходили од святого місця, і їх забували в місті, де вони так учиняли. І оце – марнота!
11 Не скоро звершується суд над лихими справами; і через це не боїться серце синів людських чинити зло.
12 І хоч грішник сто разів учиняє зло і заклякає в ньому, я таки знаю, що добре буде тим, що бояться Бога, котрі упокорюються перед лицем Його;
13 А лиходієві не буде добра, і, неначе тінь, недовго протриває той, хто не упокорюється перед Богом.
14 Є також ось така марнота на землі: праведників наздоганяє те, на що заслуговували б вчинки лиходіїв, а з лиходіями трапляється те, на що заслуговували б діяння праведників. І я сказав: і оце – марнота!
15 І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися; це супроводжує її в трудах упродовж усіх днів життя її, котрі дав їй Бог під сонцем.
16 Коли я навернув моє серце до того, аби пізнати мудрість і оглянути справи, котрі кояться на землі, і серед яких людина ні вдень, ані вночі не відає сну: