20 І обернувся я, щоб навіяти моєму серцю зректися всієї праці, котрою я трудився під сонцем:
21 Тому що буває людина, котра працює мудро, з розумом та успіхом, і мусить віддати усе чоловікові, котрий не працював, неначе спадок його. І оце – марнота і лихо велике.
22 Бо що матиме людина від усієї праці своєї і клопотів серця свого, що працює вона під сонцем?
23 Тому що всі дні її – скорбота, і всі труди її – неспокій; навіть уночі серце її не відає спокою. І оце – марнота!
24 Не під владою людини і те добро, щоб їсти і пити, і насолоджувати душу свою від праці своєї. Я побачив, що й це також – від руки Божої;
25 Тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього?