2 І похвалив я мертвих, котрі давно померли, більше живих, аніж тих, що живуть донині;
3 А втішений найбільше з цих двох той, хто ще не існував, хто не бачив лихих справ, які вчиняються під сонцем.
4 Бачив я також, що всяка праця і всякий успіх у справах викликає взаємну заздрість поміж людьми. І все це – марнота і знемога духу!
5 Безглуздий сидить, склавши свої руки, і з'їдає плоть свою.
6 Краще жменя зі спокоєм, аніж пригорщі із трудом і знемогою духу.
7 І обернувся я, і побачив іще марноту під сонцем.
8 Людина самотня, й іншого немає; ні сина, ні брата немає в неї, а всій праці її немає краю, і око її не насичується багатством. То для кого я працюю і позбавляю душу мою щастя? І це все – марнота і лихий клопіт!