7 І обернувся я, і побачив іще марноту під сонцем.
8 Людина самотня, й іншого немає; ні сина, ні брата немає в неї, а всій праці її немає краю, і око її не насичується багатством. То для кого я працюю і позбавляю душу мою щастя? І це все – марнота і лихий клопіт!
9 Двом краще, аніж одному; тому що в них є гарна винагорода за їхню працю.
10 Бо, якщо впаде один, то другий підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а другого немає, котрий підняв би його.
11 А також, якщо лежать двоє, то обидвом тепло; а одному як зігрітися?
12 І якщо почне хто-небудь долати одного, то двоє постануть супроти нього. І нитка потрійна не скоро порветься.
13 Краще вбогий, але розумний юнак, аніж старий, але нерозумний цар, котрий порад не приймає.