1 І рушили з Еліму, і прийшла вся громада синів Ізраїля у пустелю Сін, що між Елімом і поміж Сінаєм, на п'ятнадцятий день другого місяця по виході їхнього із єгипетської землі.
2 І заремствувала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Аарона в пустелі.
3 І сказали їм сини Ізраїля: О, якби ми померли від руки Господньої на землі єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м'ясом, коли ми їли хліб досхочу! Бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усю громаду поморити голодом.
4 І сказав Господь Мойсеєві! Ось, Я дощем нащедрю вам хліб з неба; і нехай народ виходить і збирає щоденно, скільки треба на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за Моїм законом, чи ні.
5 А шостого дня нехай заготують, що принесуть, і буде удвічі супроти того, по скільки збирають в інші дні.
6 І сказали Мойсей та Аарон усій громаді синів Ізраїля: Увечері спізнаєте ви, що Господь вивів нас із землі єгипетської,
7 І вранці побачите славу Господню, бо почув Він нарікання ваше на Господа: А що ми таке, що ремствуєте на нас?
8 І сказав Мойсей: Спізнаєте, коли увечері Господь дасть вам м'яса в харчі, а вранці хліба досхочу; бо Господь почув нарікання ваше, котре ви зчинили супроти Нього: А ми що? Не на нас ремствування ваше, але на Господа.
9 І сказав Мойсей Ааронові: Скажи всій громаді синів Ізраїля: Постаньте перед Господом, бо Він почув нарікання ваше.
10 І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїля, то вони роззирнулися в пустелі, і ось, Слава Господня з'явилася у хмарі.
11 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12 Я почув ремство синів Ізраїля; скажи їм: Увечері будете їсти м'ясо, а вранці насититеся хлібом, і спізнаєте, що Я Господь, Бог ваш.
13 Увечері налетіли перепілки і вкрили табір, а вранці лежала роса біля табору.
14 Роса врешті щезла, аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібоньке, мов іній на землі.
15 І побачили сини Ізраїля, і говорили один одному: Що це? Бо не знали, що це таке. І Мойсей сказав їм: Це хліб, котрого Господь дав вам на поживу.
16 Ось що наказав Господь: Збирайте його кожний по стільки, скільки з'їсть, по гомору на душу, за числом душ, скільки у кого в шатрі, збирайте.
17 І вчинили так сини Ізраїля, і зібрали, хто багато, а хто мало.
18 І вимірювали гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, а в того, хто мало, не було нестачі. Кожний зібрав, скільки міг спожити.
19 І сказав їм Мойсей: Ніхто не лишай цього до ранку.
20 Та не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі на ранок; і завелася черва, і воно засмерділося; і розгнівався на них Мойсей.
21 І збирали його вранці, кожний скільки йому з'їсти; коли ж з'являлося сонце, воно тануло.
22 А шостого дня зібрали хліба удвічі, по два гомори на кожного; і прийшли всі старшини громади, і доповіли Мойсеєві.
23 І він сказав їм: Ось що повідав Господь: Завтра спокій, свята субота Господня; що треба спекти, – спечіть, і що треба зварити, – зваріть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24 І відклали вони до ранку, як звелів їм Мойсей, і воно не засмерділося, і черви в ньому не було.
25 І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні; бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі.
26 Шість днів збирайте його; а сьомого дня – субота; не буде його цього дня.
27 Але деякі з народу вийшли сьомого дня збирати, і не знайшли.
28 І сказав Господь Мойсеєві: Чи довго ви будете ухилятися від виконання заповідей Моїх і законів Моїх?
29 Дивіться, Господь дав вам суботу, а тому Він якраз дає шостого дня хліба на два дні: залишайтеся кожний у себе, ніхто не виходь від місця свого сьомого дня.
30 І спочивав народ сьомого дня.
31 І назвав дім Ізраїля тому хлібові ім'я: манна; вона була, наче коріяндрове насіння, біла, а на смак, наче у медівника.
32 І сказав Мойсей: ось, що звелів Господь: Наповніть манною гомора на збереження для ваших поколінь, аби бачили хліб, котрим Я насичував вас у пустелі, коли вивів вас із краю єгипетського.
33 І сказав Мойсей Ааронові: Візьми одну посудину, і поклади до неї повний гомор манни, і постав його перед Господом, на збереження для поколінь ваших.
34 І поставив його Аарон перед Ковчегом свідчення на збереження, як звелів Господь Мойсеєві.
35 Сини Ізраїля їли манну сорок літ, аж доки не прийшли на землю заселену; манну їли вони, доки не прийшли до рубежів землі ханаанської.