6 Не тішиться неправдою, а співрадіє з істиною;
7 Усе покриває, всьому вірить, всього сподівається, усе зносить.
8 Любов ніколи не перестане, хоч ті ж таки пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання усунеться,
9 Бо ми частково знаємо, і частково пророкуємо;
10 Та коли настане досконале, тоді те, що часткове, знебудеться.
11 Коли я був дитям, то розмовляв по-дитячому, по-дитячому мислив, по-дитячому міркував; а коли став мужем, то залишив дитяче.
12 Тепер ми бачимо неначе крізь тьмяне шкло, здогадно, а тоді обличчям до обличчя; тепер знаю я частково, а тоді спізнаю так, як я пізнаний.