7 Бо хто тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б не дістав? А якщо одержав, нащо хвалишся, нібито не дістав?
8 Ви вже ситі, ви вже збагатилися, ви почали царювати, як царі, без нас. О, якби ви й насправді царювали, щоб ми також могли царювати з вами!
9 Бо я гадаю, що нам, останнім послам, Бог визначив бути неначе зрокованими на смерть; тому що ми стали ганьбою для світу, для Ангелів та людей.
10 Ми безумні заради Христа, а ви мудрі у Христі; ми немічні, а ви міцні; ви в славі, а ми без честі.
11 Навіть донині потерпаємо від голоду й спраги, від наготи і побоїв, і поневіряємося,
12 І працюємо, докладаючи рук. Ганьблять нас – ми благословляємо; переслідують, а ми терпимо.
13 Ганьблять нас, а ми благаємо; ми неначе сміття для світу, як порох, що його всі витоптують аж донині.