22 Кого ти лаяв і ганьбив? І на Кого підвищив голос, і звів так високо очі свої? На Святого Ізраїлевого.
23 Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: З багатьма колісницями моїми Я зійшов на гори високі, на ребра Ливану, і зрубав кедри високі його, і найдобірніші кипариси його, і прийшов на найвіддаленіший прихисток його, в гущавину саду його.
24 І відкопував я і пив воду чужу, і повисушую стопою ніг моїх усі ріки єгипетські.
25 Хіба ти не чув, що я віддавна учинив це, за старожитніх днів започаткував це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріпленні міста, обертаєш їх на купи руїн?
26 І мешканці їхні зробилися немічними, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали, мов трава в полі і тендітне зело, як парості на дахах і обпалене збіжжя ще до колосіння.
27 Чи сядеш ти, чи вийдеш, Я все знаю; відаю і про зухвалість твою супроти Мене.
28 За твою зухвалість супроти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух Моїх, Я просуну кільце Моє у ніздрі твої, і вудило Моє до рота твого, і заверну тебе назад тією ж дорогою, котрою ти прийшов.