1 Одна із дружин синів пророків із зойком говорила Єлисеєві: Служник твій, мій чоловік, помер. А ти відаєш, що служник твій боявся Господа. Тепер прийшов позикодавець забрати обидвох дітей моїх за служників собі.
2 І сказав їй Єлисей: Що маю зробити тобі? Скажи мені, що є у домі твоєму? Вона сказала: Немає у служниці твоєї нічогісінько в домі, окрім горняти з єлеєм.
3 І сказав він: Піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх, набери чимало.
4 І піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і поналивай усі оці посудини; а повні повідставляй.
5 І пішла від нього, і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.
6 Коли виповнені були посудини, вона сказала своєму синові: Подай мені ще посудину. Він сказав їй: Немає більше посудин. І перестала виливатися олива.
7 І прийшла вона і переказала чоловікові Божому. Він сказав їй: Піди, продай оливу і заплати борги твої, а що залишиться, споживатимеш із синами твоїми.
8 Одного дня прийшов Єлисей до Шунаму. Там одна заможна жінка ублагала його до себе їсти хліб; І коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
9 І сказала вона чоловікові своєму: Ось, я знаю, що чоловік Божий, котрий проходить повз нас постійно, є святий.
10 Учинимо невеличку опочивальню над стіною і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільці, і світильника; І коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
11 І одного дня він прийшов туди, і зайшов до опочивальні і ліг там.
12 І сказав Ґехазієві, служникові своєму: Поклич оцю шунамитянку. І покликав її, і вона постала перед ним.
13 І сказав йому: Скажи їй: Ось, ти так турбуєшся про нас; що тобі зробити? Чи не треба поговорити про тебе з царем, чи з військовою старшиною? Вона сказала: Ні, серед свого народу я живу.
14 І сказав він: А що зробити їй? І сказав Ґехазі: Та ось, сина немає в неї, а чоловік її похилого віку.
15 І сказав він: Поклич її. Він прикликав її, і постала вона в дверях.
16 І сказав він: За рік, о цій порі, ти триматимеш на руках сина. І сказала вона: Ні, володарю мій, чоловіче Божий, не обманюй служниці своєї.
17 І стала жінка вагітною, і народила сина на другий рік, о тій порі, про котру сказав їй Єлисей.
18 І підростав хлопчик, і одного дня прийшов до батька свого, до женців.
19 І сказав батькові своєму: Голова моя! Голова моя болить! І сказав той служникові своєму: Віднеси його до матері його.
20 І поніс його, і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і вмер.
21 І пішла вона, і поклала його на постелі Божого чоловіка, замкнула його і вийшла.
22 І покликала чоловіка свого, і сказала: Пришли мені одного із служників і одну із віслючок; Я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
23 Він сказав: Нащо тобі їхати до нього? Сьогодні – не новомісяччя і не субота, але вона сказала: Гаразд.
24 І осідлала віслючку, і сказала служникові своєму: Веди і йди; Не зупиняйся, аж доки не скажу тобі.
25 І рушила, і прийшла до чоловіка Божого, до гори Кармел. І коли побачив чоловік Божий її здалеку, то сказав служникові своєму Ґехазі: Це ота шунамитянка.
26 Побіжи до неї назустріч, і скажи: Чи здорова ти? Чи здоровий твій чоловік? Чи здорова дитина? Вона сказала: При здоров'ї.
27 А коли прийшла до чоловіка Божого, то вхопилася за ноги його. І підійшов Ґехазі, аби перешкодити їй; але чоловік Божий сказав: Не руш її; душа в неї зажурена, а Господь приховав од мене і не відкрив мені.
28 І сказала вона: Чи просила я сина у володаря мого? Чи не говорила я: Не обманюй мене?
29 І сказав він Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми жезла мого в руку твою, і піди. Якщо зустрінеш когось, не вітайся з ним, і якщо хтось буде тебе вітати, не відповідай йому. І поклади жезла мого на обличчя дитини.
30 І сказала матір дитини: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу я тебе! І він підвівся, і пішов за нею.
31 А Ґехазі пішов перед ними і поклав жезла на обличчя дитини. Але не було ні голосу, ані відповіді. І вийшов назустріч йому, і доповів йому, і сказав: Не пробуджується хлопчик!
32 І зайшов Єлисей у дім, і ось, дитина мертва лежить на постелі його.
33 І зайшов, і замкнув двері, і помолився Господові.
34 І підвівся, і ліг на дитину, і притулив уста свої до її уст, і свої очі до її очей, і свої долоні до її долонь, і прихилився до неї, і зігрілося тіло дитини.
35 І підвівся, і пройшовся світличкою взад-уперед; потім знову підвівся і прихилився до нього. І чхнув той хлопчина аж до семи разів, і розплющив хлопчина очі свої.
36 І покликав він Ґехазі і сказав: Поклич оту шунамитянку. І той прикликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав їй: Візьми сина свого.
37 І підійшла, і впала йому до ніг, і вклонилася до землі. І взяла сина свого, і пішла.
38 А Єлисей повернувся до Ґілґалу. І був голод у тім краю, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він служникові своєму: Постав великого казана і звари їжу для синів пророцьких.
39 І вийшов один із них у поле збирати овочі, і знайшов дику, в'юнку рослину, і набрав з неї диких плодів повнісіньку одежу свою. І прийшов, і накришив їх у казан з їжею, хоч вони не знали їх.
40 І насипали їм їсти. Та тільки-но вони почали їсти ту їжу, як учинили ґвалт і кричали: Смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
41 І сказав він: Подайте борошна. І всипав його до казана, і сказав Ґехазі: Насипай людям, нехай їдять. І не стало шкідливого у казані.
42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб першоплоду – двадцять ячмінних хлібців та сирі зерна в колосках. І сказав Єлисей: Віддай людям, щоб вони могли їсти.
43 І сказав служник його: Що я тут дам сотні чоловіків? І сказав він: Віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь! Наїдяться, і залишиться,