21 І вразив їх цар вавилонський, і умертвив їх у Рівлі, у хаматовому краї. І пішов Юда на вигнання зі своєї землі.
22 А над народом, який залишався на землі Юдиній, котрого лишив Навуходоносор, цар вавилонський, – над ним настановив старшиною Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина.
23 Коли зачули всі військові старшини, вони і люди їхні, що цар вавилонський настановив старшиною Ґедалію, то прийшли до Ґедалії в Міцпу, а саме: і Ізмаїл, син Нетанії, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди.
24 І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям, і сказав їм: Не бійтеся бути підданими халдеям, оселяйтесь на землі, і служіть цареві вавилонському, і буде вам добре.
25 Але сьомого місяця прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царського коліна, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, – і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі.
26 І підвівся увесь народ, від малого аж до великого, та старшини війська, і пішов на Єгипет, тому що боявся халдеїв.
27 І сталося тридцять сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення.