1 Після цього моавитяни, і з ними деякі з країни аммонійців, рушили війною на Йосафата.
2 І прийшли, і доповіли Йосафатові, кажучи: Іде на тебе сила-силенна з-за моря, від Сирії, і ось, вони в Хаццон-Тамарі; тобто, в Ен-Ґеді.
3 І злякався Йосафат, і обернувся пошукати Господа, і оголосив піст по всій Юдеї.
4 І зібралися юдеї просити допомоги в Господа; з усіх міст Юдиних прийшли вони благати Господа.
5 І постав Йосафат у зібранні Юдиному і єрусалимському в домі Господньому, перед новим подвір'ям,
6 І сказав: Господе, Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і в Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть супроти Тебе.
7 Чи не Ти, Боже наш, прогнав мешканців краю того перед народом Твоїм, Ізраїлем, і віддав її насінню Авраама, приятеля Твого, навіки?
8 І вони оселилися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для ймення Твого, кажучи:
9 Якщо прийде на нас лихо: меч покари, або ж моровиця, чи голод, то ми станемо перед домом оцим і перед Тобою, бо ймення Твоє в домі цьому; і звернемося до Тебе у тіснотах наших, і Ти почуєш і врятуєш.
10 А нині, ось, аммонійці і моавитяни і мешканці гори Сеїр, через землі котрих ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли від єгипетського краю, а тому проминули їх і не винищили їх,
11 І ось, вони сплачують нам тим, що прийшли вигнати нас із спадкового володіння Твого, котре Ти віддав нам.
12 Боже наш! Ти суди їх! Бо немає в нас сили супроти сили-силенної цієї, яка прийшла на нас, і ми не знаємо, що вчинити, але до Тебе очі наші!
13 І всі юдеї стояли перед Господом, і малі їхні діти, і дружини їхні, і сини їхні.
14 Тоді на Яхазіїла, сина Захарії, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, левита з Асафових синів, – злинув Дух Господній посеред зібрання.
15 І сказав він: Слухайте всі юдеї, і мешканці Єрусалиму, і царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтеся і не жахайтеся перед цією силою-силенною, бо не ваша ця війна, але Божа!
16 Узавтра ви виступіть супроти них; ось, вони виходять на пагорб Ціцу, і ви знайдете їх у вершині долини, навпроти пустелі Єруїл.
17 Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, яке післане вам. Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся і не жахайтеся! Завтра виступайте їм назустріч, і Господь буде з вами.
18 І вклонився Йосафат лицем до землі, і всі юдеї і мешканці Єрусалиму упали перед Господом, щоб вклонитися Господові.
19 І підвелися левити із синів Кегатових та із синів Кораха, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого голосом вельми грімким.
20 І підвелися вони рано-вранці, і вийшли до пустелі Текоя, і коли вони виступили, підвівся Йосафат і сказав: Послухайте мене, юдеї і мешканці Єрусалиму! Вірте Господові, Богові вашому, і будьте стійкі; вірте пророкам Його, і буде вам успіх.
21 І радився він з народом, і поставив співаків Господові, щоб вони серед величі святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: Прославляйте Господа, бо навіки милість Його!
22 І того часу, як вони почали хвалити і прославляти, Господь наслав засідку на аммонійців і моавитян та мешканців гори Сеїр, які прийшли супроти Юди, і зазнали поразки;
23 Бо повстали аммонійці і моавитяни на мешканців гори Сеїр, і били їх, і винищували їх; а коли понищили мешканців Сеїру, тоді почали винищувати один одного.
24 І коли юдеї прийшли на пагорб до пустелі і глянули на ту велелюдність, аж ось, – трупи лежали на землі, і немає зацілілого.
25 І прийшов Йосафат і народ його забирати здобич, і знайшли у них багато майна, і одежі, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли донести. І три дні вони забирали здобич – такою великою вона була.
26 А четвертого дня зібралися в долині благословення, бо саме там вони благословили Господа. Тому й називають те місце долиною благословення аж донині.
27 І пішли назад усі юдеї і єрусалимняни, а Йосафат на чолі їх, щоб повернутися до Єрусалиму з радістю, бо дав їм Господь перемогу над ворогами їхніми.
28 І прийшли до Єрусалиму з арфами і з цитрами, і сурмами до Господнього дому.
29 І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони зачули, що Сам Господь воював супроти ворогів Ізраїля.
30 І мир запанував у царстві Йосафатовому; і дав йому Бог його спокій з довкілля.
31 Отак царював Йосафат над Юдою: тридцять п'ять років йому було, коли зацарював, і двадцять п'ять років царював у Єрусалимі. Ймення матері його – Азука, донька Шілхи.
32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не відхилявся з неї, – вчиняв бажане в очах Господніх.
33 Тільки узвишшя не відмінив, і народ іще не навернув серця свого до Бога батьків своїх.
34 Інші діяння Йосафата, перші і останні, описані у хроніці Єгу, сина Ханані, що занотоване в Книзі Ізраїлевих царів.
35 Однак після того увійшов Йосафат, цар Юдин, в спілку з Ахазією, царем Ізраїля, котрий чинив беззаконня.
36 І з'єднався з ним, щоб збудувати кораблі для відплиття до Таршішу. І збудували вони кораблі в Ецйон-Ґевері.