1 І було до мене слово Господнє:
2 Сину людський! Ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а вони не бачать; у них є вуха, щоб чути, але не чують; тому що вони – бунтівний дім.
3 А ти, сину людський, приготуй собі все необхідне для переселення, і серед дня переселяйся з місця твого на інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, що вони – дім бунтівний.
4 І речі твої винеси, як речі, що необхідні під час переселення, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди увечері перед очима їхніми, як виходять для переселення.
5 Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні і винеси крізь нього.
6 Перед очима їхніми візьми поклажу на плече, потемки винеси її, лице твоє затули, щоб не бачити землі; бо Я вчиню тебе ознакою домові Ізраїля.
7 І вчинив я, як велено було мені; речі мої, як речі необхідні під час переселення, виніс за дня, а увечері проламав собі рукою отвір у стіні, потемки виніс поклажу і поклав на плече перед їхніми очима.
8 І було до мене слово Господнє уранці:
9 Сину людський! Чи не казав тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний, що ти дієш?
10 Скажи їм: Так говорить Господь Бог: Це – провіщення для князя в Єрусалимі і для всього дому Ізраїлевого, котрий є там.
11 Скажи: Я – ознака для вас; що вчиняю Я, те буде з ними, – на переселення, в полон підуть вони.
12 І князь, котрий серед них, потемки покладе поклажу на плече, і вийде. Стіну проламають, щоб спровадити його через неї; він затулить обличчя своє, аж так, що не побачить очима землі тієї.
13 І накину на нього сіть Мою, і буде впійманий в тенета Мої, і відведу його до Вавилону, у край халдейський, але він не побачить його, і там помре.
14 А всіх, котрі довкіл нього, поборників його і все військо його розвію на всіх вітрах, і оголю услід їм меча.
15 І спізнають, що Я – Господь, коли розпорошу їх поміж народів і розвію їх по країнах.
16 Але невеличке число їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони оповіли народам, до котрих підуть, про всі свої мерзоти; і спізнають, що Я – Господь.
17 І було до мене слово Господнє:
18 Сину людський! Хліб твій їж із трепетом, і воду твою пий з тремтінням та сумом.
19 І скажи народові краю: Так говорить Господь Бог про мешканців Єрусалиму, про землю Ізраїлеву: Вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою питимуть в зажурі, тому що земля його буде позбавлена всієї рясноти своєї за неправди усіх, що мешкають на ній.
20 І будуть розорені велелюдні міста і земля стане пусткою, і спізнаєте, що Я – Господь.
21 І було до мене слово Господнє:
22 Сину людський! Що це за приказка у вас, у краї Ізраїлевому: "Багато днів промине, і всіляке пророче видіння щезне".
23 А тому скажи їм так: Так говорить Господь Бог: Знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїля; Але скажи їм: Близько дні і справдження всілякого видіння пророчого.
24 Бо вже не залишиться марним жодне видіння пророче, і жодне провіщення не буде облудним у домі Ізраїлевому.
25 Бо Я Господь, Я промовляю, і слово, котре Я промовляю, справджується, і не буде загайним; у ваші дні, бунтівний доме, Я виповів слово і виконаю його, говорить Господь Бог.
26 І було до мене слово Господнє:
27 Сину людський! Ось, дім Ізраїлів каже: Пророче видіння, котре бачив він, справдиться по багатьох днях, і він пророкує про віддалені часи.