1 І було до мене слово Господнє:
2 Сину людський! Повідай пророцтво на пастирів Ізраїлевих, проголоси пророцтво і скажи їм, пастирям: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізраїлевим, котрі пасли самі себе; чи не отару мусять пасти пастирі?
3 Ви їли лій і вовною одягалися, вгодованих овечок заколювали, а отари не пасли.
4 Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев'язували, а вкрадену не повертали і загубленої не шукали, а панували над ними з насильством і жорстокістю.
5 І порозбігалися вони без пастуха, а коли порозбігалися, то стали поживою всілякому звірю польовому.
6 Блукають вівці Мої по всіх горах, і на всілякому високому пагорбі, і по всій широкополій землі розпорошилися вівці Мої, і ніхто не піклується за них, і ніхто не шукає їх.
7 А тому пастухи – пастирі, вислухайте слово Господнє.
8 Живу Я! – говорить Господь Бог: За те, що вівці Мої залишені на крадіж, і без пастиря вівці Мої стали здобиччю всілякого польового звіра, а пастирі Мої не шукали Моїх овець і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, –
9 За те, пастирі, вислухайте слово Господнє.
10 Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на пастирів і заберу овечок Моїх від руки їхньої і не дам їм надалі пасти овець, і не будуть уже пастирі самі себе пасти, і вирву овець Моїх із щелепів їхніх, і не будуть вони поживою їхньою.
11 Бо так говорить Господь Бог: Ось, Я Сам відшукаю овечок Моїх і огляну їх.
12 Як пастух перевіряє отару свою того дня, коли є серед отари своєї розпорошеної, так Я перегляну овечок Моїх і вивільню їх із усіх місцин, до котрих вони були розпорошені за хмарного та похмурого дня.
13 І виведу їх з-поміж народів, і зберу їх з усіх країн, і приведу їх до їхньої землі, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків, і на всіх залюднених місцинах цієї землі.
14 Буду пасти їх на добрих пасовищах, і кошара їхня буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати в затишній кошарі і будуть пастися на буйних пасовиськах – на горах Ізраїлевих.
15 Я буду пасти овець Моїх, Я покладу на спочинок їх, говорить Господь Бог.
16 Загублену відшукаю, і вкрадену поверну, і поранену перев'яжу, і недужу уздоровлю, а гладких і шалених винищу; буду пасти їх по правді.
17 А вас, вівці Мої, – так говорить Господь Бог, – Ось, Я буду судити поміж вівцею і вівцею, поміж бараном і козлом.
18 Хіба замало вам того, що пасетеся на доброму пасовиську, а тим часом, решту на пасовиську вашому витоптуєте ногами вашими, п'єте чисту воду, а останок скаламучуєте ногами вашими,
19 Аж так, що вівці Мої мусять споживати те, що потовчене ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?
20 А тому отак говорить їм Господь Бог: Ось, Я Сам буду судити поміж вівцею гладкою і вівцею худою.
21 Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми буцаєте усіх слабких, аж доки не виштовхаєте їх геть,
22 То Я врятую овець Моїх, і вони не будуть уже здобиччю, і вчиню розгляд справи між вівцею і вівцею.
23 І настановлю над ними одного пастиря, котрий буде пасти їх, служника Мого Давида; він буде пасти їх, і він буде в них за пастиря.
24 І Я, Господь, буду їхнім Богом, і служник Мій Давид – буде князем серед них; Я, Господь, сказав це.
25 І складу з ними заповіта миру, і приберу на землі лютих звірів, аж так, що будуть у безпеці жити в степах і спатимуть в лісах.
26 Учиню їм і околицям пагорбу Мого благословення, і дощ буду посилати свого часу; це будуть дощі благословення.
27 І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати витвори свої, і будуть вони у безпеці на своїй землі, і спізнають, що Я – Господь, коли поламаю занози їхнього ярма і вивільню їх з руки гнобителів їхніх.
28 Відтак вони вже не будуть здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх і вони житимуть у безпеці, і ніхто не буде лякати їх.
29 І вирощу їм саджанця славного, і не будуть уже гинути від голоду на землі і зазнавати ганьби від народів.
30 І спізнають, що Я, Господь, Бог їхній – з ними, і вони, дім Ізраїлів – Мій народ, говорить Господь Бог.