1 І було до мене слово Господнє:
2 Сину людський! Повідай слово до синів народу твого, і скажи їм: Якщо Я на якусь землю наведу меча, і народ тієї землі візьме з-поміж себе чоловіка і поставить у себе вартовим,
3 І він, як побачить меча, що йтиме на землю, засурмить у сурму, і застереже народ;
4 І якщо хтось буде слухати голос сурми, але не остереже себе; то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.
5 Голос сурми він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той урятував життя своє.
6 А якщо вартовий бачив меча, що наближався, і не засурмив у сурму, і народ не був застережений, то, коли прийде меч і відбере у когось з них життя, цей схоплений буде за гріх свій, і кров його стягну від руки вартового.
7 І тебе сину людський, Я настановив охоронцем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і навчати їх від Мене.
8 Коли Я скажу лиходієві: Безбожнику! Ти смертю помреш, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти безбожника від шляхів його, то безбожник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
9 А якщо ти застерігав безбожника від шляху його, але він од шляху свого не ухилився, то він помре за гріх свій, а ти врятував душу свою.
10 І ти, сину людський, скажи домові Ізраїлевому: Ви кажете так: Злочини наші і гріхи наші на нас; і ми вичахаємо в них: то як же ми можемо жити?
11 Скажи йому: Живу Я, говорить Господь Бог, не хочу смерти грішника, але щоб грішник ухилився від шляху свого і живий був. Одверніться, відверніться од недобрих шляхів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
12 І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не врятує в день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не впаде в день навернення свого, так само й праведник у день, коли згрішить, не може залишитися живим за свою праведність.
13 Коли Я скажу праведникові, що він буде живий, а він покладеться на свою праведність, і вчинить неправду, то всі праведні діяння його не візьмуться до уваги, – він помре від неправди своєї, котру вчинив.
14 А коли скажу беззаконникові: Ти смертю помреш, і він відвернеться од гріхів своїх і буде звершувати суд і правду,
15 Якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене дасть відплату, буде ходити за законами життя і не чинитиме нічого недоброго, – то він буде живий, не помре.
16 Жодний з гріхів його, які він учинив, не пригадаються йому; він почав чинити суд і правду, він буде живий.
17 А сини народу твого говорять: Неправий шлях Господа, в той час, як їхній шлях неправий.
18 Коли праведник ухилився від праведности своєї і почав чинити беззаконня, то він помре за це.
19 І коли беззаконник ухилився від беззаконня свого і почав звершувати суд і правду, він буде за те живий.
20 А ви кажете: Неправий шлях Господа! Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його.
21 Дванадцятого року нашого переселення, десятого місяця, п'ятого дня місяця прийшов до мене один з урятованих з Єрусалиму і сказав: Зруйноване місто!
22 Але ще до приходу цього врятованого увечері була на мені рука Господня, і Він розтулив мені уста раніше, аніж той прийшов до мене вранці. І розтулилися уста мої, і я вже не був безмовним.
23 І було до мене слово Господнє:
24 Сину людський! Ті, що живуть на спорожнілих місцинах на землі Ізраїлевій, кажуть: Авраам був один – і дістав у володіння землю цю, а нас багато, тож нам дарована ця земля на спадщину.
25 А тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров'ю і зводите очі ваші на ідолів ваших, і проливаєте кров, – і хочете володіти землею?
26 Ви маєте опертям собі меча вашого, опоганюєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?
27 Ось, що скажи їм: Так говорить Господь Бог: Живу Я! Ті, котрі – на місцях розорених, упадуть від меча; а хто – в полі, того віддам звірям на поживу; а котрі – у сховищах, у печерах, – ті помруть від моровиці.
28 І вчиню землю пустелею із пустель, і зарозуміла могутність її щезне, і гори Ізраїлеві спорожніють, аж так, що не буде перехожих.
29 І спізнають, що Я – Господь, коли землю вчиню пустелею з пустель за всі мерзоти їхні, які вони чинили.
30 А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють під стінами і в дверях домів і кажуть один одному, брат братові: Підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа.
31 І вони приходять до тебе, як на зібрання народне, і сідає перед лицем Твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх, бо вони в устах своїх чинять з цього забавку, серце їхнє тяжіє до зиску їхнього.
32 І ось, ти для них – як удатний співак з приємним голосом, що гарно співає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.