7 І вчинив я, як велено було мені; речі мої, як речі необхідні під час переселення, виніс за дня, а увечері проламав собі рукою отвір у стіні, потемки виніс поклажу і поклав на плече перед їхніми очима.
8 І було до мене слово Господнє уранці:
9 Сину людський! Чи не казав тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний, що ти дієш?
10 Скажи їм: Так говорить Господь Бог: Це – провіщення для князя в Єрусалимі і для всього дому Ізраїлевого, котрий є там.
11 Скажи: Я – ознака для вас; що вчиняю Я, те буде з ними, – на переселення, в полон підуть вони.
12 І князь, котрий серед них, потемки покладе поклажу на плече, і вийде. Стіну проламають, щоб спровадити його через неї; він затулить обличчя своє, аж так, що не побачить очима землі тієї.
13 І накину на нього сіть Мою, і буде впійманий в тенета Мої, і відведу його до Вавилону, у край халдейський, але він не побачить його, і там помре.