1 Дванадцятого року, дванадцятого місяця, першого дня місяця, було до мене слово Господнє:
2 Сину людський! Здійми плач за фараона, царя єгипетського, і скажи йому: Ти, наче молодий лев поміж народами, і немов потвора в морях, скидаєшся у ріках твоїх, і скаламучуєш воду ногами твоїми, і витоптуєш ногами струмки їхні.
3 Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сіть Мою у зібранні багатьох народів, і вони витягнуть тебе Моїм волоком.
4 І викину тебе на землю, на відкрите поле кину тебе, і будуть сідати на тебе всілякі небесні птахи, і насичуватися тобою звірі всієї землі.
5 І порозкидаю м'ясо твоє по горах, і долини виповню твоїми трупами.
6 І землю плавання твого напою кров'ю до самісіньких гір; і вибоїни будуть виповнені тобою.
7 І коли ти загаснеш, закрию небеса, і зорі їхні затьмарю, сонце сховаю хмарами, і місяць не буде світити світлом своїм.