1 Коли Єфрем казав, усі тремтіли. Він був піднесений в Ізраїлі; але вчинив провину через Ваала – і загинув.
2 І нині долучили вони до гріха: вчинили собі вилитих ідолів із срібла свого за своїм розумінням, – цілком робота художників, – і кажуть вони людям, що приносять пожертву: Цілуйте телят!
3 За це вони будуть, – мов уранішній туман, як роса, котра швидко щезає, немов полова, котру вітер з току здуває, і наче дим з комина.
4 Але Я – Господь Бог твій від землі єгипетської, – і ти не маєш знати іншого бога, окрім Мене, і немає Рятівника, окрім Мене.
5 Я визнав тебе в пустелі, на землі спраглій.
6 Маючи пасовиська, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їхнє, а тому вони забували Мене.
7 І Я буду для них, як лев, як леопард, буду чатувати обіч шляху.
8 Буду нападати на них, мов позбавлена діток ведмедиця, і роздиратиму вмістилище серця їхнього і поглинати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх.
9 Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки в Мені – опертя твоє!
10 Де цар твій тепер! Нехай він врятує тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про котрих говорив ти: Дай нам царя і князів?
11 І Я дав тобі царя у гніві Моєму і відібрав – в обуренні Моєму.
12 І зв'язане у вузол беззаконня Єфрема, збережений його гріх.
13 Страждання породіллі спіткають його; він – син нерозумний, інакше не стояв би довго у стані ридаючих дітей.
14 Від влади пекла Я визволю їх, від смерти їх врятую. Смерте! Де твоє жало? Шеоле! Де твоя перемога? Жалю за те не буде в Мене.