1 Був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремової гори, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.
2 У нього було дві дружини: ім'я одній Анна, а ім'я другій – Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.
3 І ходив цей чоловік із міста Шіло свого в належні дні поклонятися і приносити пожертву Господові Сил; Там були Ілій і два сини його, Хофні та Пінхас, священики Господні.
4 Того дня, коли Елкана приносив пожертву, давав Пеніні, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини.
5 А ось Анні давав частину особливу, бо любив Анну, хоч Господь і замкнув лоно її.
6 А суперниця її вельми завдавала їй прикрощів, спонукаючи її ремствувати на те, що Господь замкнув лоно її.
7 Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та завдавала їй прикростей, а ця плакала і не їла.
8 І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! Чого ти плачеш і чому не їси, і від чого в скорботі серце твоє? Чи не кращий я для тебе, аніж десять синів?
9 І підвелася Анна після того, як вони їли і пили в Шіло, а Ілій, священик, сидів тоді біля входу до храму Господнього.
10 І була вона в скорботі душі, і молилася Господові, і плакала гірко.
11 І дала обітницю, говорячи: Господе Саваоте! Якщо ти зглянешся над скорботою служниці Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш служниці Твоєї, і даси служниці Твоїй дитятко чоловічої статі, то я віддам його Господові на всі дні життя його, і бритва не торкнеться голови його.
12 А тим часом, як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на уста її.
13 І, оскільки Анна говорила в серці своєму, а губи її лишень рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій сприймав її за п'яну.
14 І сказав їй Ілій: Доки ти будеш п'яною? Витверезись од вина свого!
15 І відповідала Анна, і сказала: Ні, пане мій, я – жінка скорботна духом, вина і п'янкого напою я не пила, але виливаю душу мою перед Господом.
16 Не вважай служниці твоєї негідницею; бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.
17 І відповідав Ілій, і сказав: Йди з миром, і Бог Ізраїлів прихилиться до твого бажання, якого ти зажадала у Нього.
18 А вона сказала: Нехай знайде служниця твоя милість в очах твоїх! І пішла дорогою своєю, і їла, і обличчя її вже не було скорботним, як перше.
19 І підвелися вони вранці, і вклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій до Рами. І спізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.
20 І сталося, завагітніла Анна в певному часі, і породила сина, і дала йому ймення: Самуїл, бо від Господа благала його.
21 І пішов чоловік її Елкана і вся родина його звершити щорічну пожертву Господові і обітниці свої.
22 А ось Анна не пішла, сказавши чоловікові своєму: Коли немовля відлучене буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він з'явиться перед Господом, і залишиться там назавжди.
23 І сказав їй Елкана, чоловік її: Вчиняй, як тобі до серця; лишайся, аж доки не відлучиш його; та нехай підтвердить Господь слово, що вийшло з уст твоїх. І залишилася дружина його, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.
24 А коли вигодувала його, пішла з ним до Шіло, узявши трьох бичків і одну ефу борошна, і бурдюк вина, і прийшла в дім Господа у Шіло; а хлопчик був ще замалим.
25 І закололи бичка; і привела підлітка до Ілії.
26 І сказала: О, пане мій! Нехай живе душа твоя, пане мій! Я – ота жінка, котра отут біля тебе стояла і молилася до Господа;
27 Про це дитя молилася я, і вдоволив Господь прохання моє, що я просила в Нього.