1 А юнак Самуїл служив Господові при Ілії. А слово Господнє було не часто за тих днів, і видіння були вряди-годи.
2 І сталося того часу, коли Ілій лежав на своєму місці, – очі його вже мали зімкнутися, і він не міг бачити,
3 І світильник Божий іще не згас, і Самуїл лежав у храмі Господнім, де Ковчег Божий;
4 То озвався Господь до Самуїла, і відповідав він: Ось я!
5 І побіг він до Ілія, і сказав: Ось я! Ти покликав мене. Але той сказав: Я не кликав; ходи назад, лягай. І він пішов, і ліг.
6 Але Господь і вдруге озвався до Самуїла. Він підхопився і прийшов до Ілія вдруге, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Але той сказав: Я не кликав тебе, сину мій, повернися назад і лягай.
7 Самуїл тоді ще не знав голосу Господа, і ще не відкривалося йому слово Господнє.
8 І озвався Господь до Самуїла ще й утретє. Він підвівся і прийшов до Ілія, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе юнака.
9 І сказав Ілій Самуїлові: Піди назад і лягай, і коли покличе тебе, ти скажи: Говори, Господе, бо чує служник Твій. І пішов Самуїл, і ліг на місці своєму.
10 І прийшов Господь, і постав, і покликав, як того і другого разу: Самуїле, Самуїле! І сказав Самуїл: Говори, Господе, бо чує служник Твій.
11 І сказав Господь Самуїлові: Ось, Я вчиню діяння в Ізраїлі, про котре хто почує, в того задзвенить в обидвох вухах його.
12 Того дня Я звершу над Ілієм все те, що Я говорив про дім його. Я почну і скінчу.
13 Я оголосив йому, що Я покараю дім його навіки за ту провину, що він знав, як сини його чинять безчестя, і не притримував їх.
14 А тому присягаюся дому Ілії, що провина дому Ілієвого не згладиться ні пожертвами, ані приношеннями хлібними навіки.
15 І лежав Самуїл до самого ранку, і прочинив двері дому Господнього; і боявся Самуїл оповісти про видіння оце Ілієві.
16 Але Ілій покликав Самуїла і сказав: Сину мій, Самуїле! Той сказав: Ось я!
17 І сказав Ілій: Що сказано тобі? Не приховуй від мене; те і те учинить з тобою Господь, і ще більше вчинить, якщо ти приховаєш од мене що-небудь із усього того, що сказано тобі.
18 І розповів йому Самуїл усе, і не приховав од нього анічого. Тоді сказав Ілій: Він – Господь; що Йому до вподоби, нехай те звершить.
19 І зростав Самуїл, і Господь був з ним; і не залишилося жодного слова його, яке упало на землю.
20 І спізнав увесь Ізраїль від Дана до Беер-Шеви, що Самуїлові даровано бути пророком Господнім.