27 А Йонатан не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палиці, котра була в руці його, і вмочив його в стільник з медом, та й підніс руку свою до уст своїх, і проясніли очі йому.
28 І сказав один із народу, говорячи: Батько твій закляв народ, сказавши: Проклятий, хто сьогодні їстиме хліб. І від того виморився народ.
29 І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю; гляньте, у мене проясніли очі, коли я посмакував трішки медом.
30 Якби спожив сьогодні народ із здобичі, котру знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?
31 І винищували филистимлян того дня від Міхмашу аж до Айялону, і народ вельми виморився.
32 І кинувся народ на здобич, і брали худобу дрібну і худобу велику, і телят, і різали на землі, і їв народ із кров'ю.
33 І звістили Саула, говорячи: Ось, народ грішить перед Господом, їсть із кров'ю. І сказав Саул: Ви згрішили! Притягніть до мене зараз великого каменя.