20 І підвівся Давид удосвіта і полишив отару свою на сторожа і, взявши те, що звелів батько, пішов, як наказав йому Єссей; і прийшов до обозу, коли військо виходило до бойового строю і з криком готувалося до бою.
21 І вишикувалися ізраїльтяни і филистимляни – військо супроти війська, і з криком готувалися до бою.
22 Давид залишив свою ношу обозній сторожі і побіг до війська, та вітав братів своїх.
23 І ось, коли він розмовляв з ними, одноборець, на ймення Ґоліят, филистимлянин з Ґату, виступив наперед із війська і говорив ті самі слова, а Давид почув.
24 І всі ізраїльтяни, забачивши цього чоловіка, утікали від нього і вельми боялися.
25 І говорили ізраїльтяни: Ви бачите цього чоловіка, що перед військом вигукує? він вийшов, аби зневажити Ізраїля. Якби хтось убив його, збагатив би його цар великим багатством, і дочку свою віддав би за нього, і дім батька його вчинив би вільним в Ізраїлі.
26 І сказав Давид людям, які стояли біля нього: Як віддячать тому, хто заб'є цього филистимлянина і зніме образу з Ізраїля? Бо хто оцей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки живого Бога?