1 І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа прихилилася до Давидової душі, і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2 І взяв його Саул того дня і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3 А Йонатан уклав із Давидом угоду про спілку, бо полюбив його, як свою душу.
4 І скинув Йонатан верхню одежу, котра була на ньому і віддав її Давидові, також і іншу одіж, і меча свого і лука свого, і пояса свого.
5 І Давид діяв розважливо скрізь, куди посилав його Саул старшиною над військовими людьми; і він подобався народові і служникам Сауловим.
6 Коли вони йшли, під час повернення Давида після перемоги над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулові цареві з танками і піснями, з урочистими тімпанами і з кімвалами.
7 І вигукували ці жінки, що грали, й казали: Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч!