2 І сталося того часу, коли Ілій лежав на своєму місці, – очі його вже мали зімкнутися, і він не міг бачити,
3 І світильник Божий іще не згас, і Самуїл лежав у храмі Господнім, де Ковчег Божий;
4 То озвався Господь до Самуїла, і відповідав він: Ось я!
5 І побіг він до Ілія, і сказав: Ось я! Ти покликав мене. Але той сказав: Я не кликав; ходи назад, лягай. І він пішов, і ліг.
6 Але Господь і вдруге озвався до Самуїла. Він підхопився і прийшов до Ілія вдруге, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Але той сказав: Я не кликав тебе, сину мій, повернися назад і лягай.
7 Самуїл тоді ще не знав голосу Господа, і ще не відкривалося йому слово Господнє.
8 І озвався Господь до Самуїла ще й утретє. Він підвівся і прийшов до Ілія, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе юнака.