1 Після цього вибрав Господь ще інших сімдесят, і послав їх по двоє перед Собою до всілякого міста і місцини, куди Сам хотів піти,
2 І сказав їм: Жнива багато, а женців замало; Отож, благайте Господа жнив, щоб вислав женців на жниво Своє.
3 Рушайте! Я посилаю вас, наче ягнят до вовків.
4 Не беріть ні мішка, ні торбини, ні взуття, і нікого на шляху не вітайте,
5 Як зайдете до якоїсь оселі, найперше кажіть: Мир домові цьому!
6 І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш; а якщо ні, то до вас повернеться;
7 У домі тому лишайтеся, їжте і пийте, що в них є: бо трудівник вартий нагороди за працю свою. Не переходьте з дому в дім.
8 І якщо прийдете до якогось міста, і приймуть вас, їжте, що вам запропонують;
9 І уздоровлюйте хворих, що в ньому будуть, і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже.
10 А якщо прийдете до якогось міста, і не приймуть вас, то вийдіть на вулицю і скажіть:
11 Навіть порох, що прилип до нас від вашого міста, обтрусимо вам; одначе знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
12 Повідую вам, що Содомові в день відомий буде краще, аніж місту отому.
13 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі Віфсаїдо! Бо якби у Тирі чи Сидоні були сили, явлені у вас, то вже давненько вони покаялися б, сидячи у веретищі і попелі.
14 Але й Тирові і Сидонові краще буде на суді, аніж вам.
15 І ти, Капернауме, що до неба звеличився, до пекла провалишся.
16 Хто слухає вас – Мене слухає, а той, що ухиляється од вас, від Мене ухиляється. а той, що ухиляється від Мене, ухиляється від Того, що послав Мене.
17 Сімдесят учнів повернулися з радістю і казали: Господе! І демони (біси) підкоряються нам в ім‘я Твоє.
18 А Він сказав їм: Я бачив сатану, що з неба впав, як блискавиця;
19 Ось, даю вам владу наступати на гадів і скорпіонів і на всю силу ворожу; і ніщо не зашкодить вам.
20 Однак не радійте з того, що духи вам підкоряються, але радійте тим, що імена ваші написані на небесах.
21 О цім часі зрадів Ісус духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господе неба і землі, що ти утаємничив це від мудрих і розумних, та відкрив немовлятам; так, Отче! Бо такою була Твоя добра воля.
22 Він обернувся до учнів і сказав: Усе передано Мені Батьком Моїм, і хто є Син, не відає ніхто, окрім Батька, і хто є Батько, не відає ніхто, окрім Сина, і кому Син бажає відкрити.
23 І, звернувшися до учнів, сказав їм наодинці: Блаженні очі, котрі бачать те, що ви бачите!
24 Бо повідую вам, що багато пророків і царів жадали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
25 Аж ось, один законник підвівся і, спокушуючи Його, сказав: Учителю! Що мені вчинити, аби успадкувати життя вічне?
26 А Він сказав йому: У законі, що написано? Як читаєш?
27 Він сказав у відповідь: Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.
28 Ісус сказав йому: Ти щиро відповів; Так учиняй і будеш жити.
29 Але він, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: А хто мій ближній?
30 На це сказав Ісус: Один чоловік простував з Єрусалиму до Єрихону і попав до рук розбійникам, котрі зірвали з нього одяг, завдали йому ран і покинули його заледве живим.
31 Як на те, один священик поспішав тією дорогою і, побачивши його (чоловіка), пройшов мимо.
32 Так само й левит був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33 А один самарянин проїздив дорогою і знайшов його, пожалів.
34 Він підійшов, перев‘язав йому рани, полив їх оливою і вином; і посадив його на свого віслюка, привіз його до заїзду, і доглянув його.
35 А другого дня, як від‘їздив, витягнув два динарії, дав їх господареві заїзду і сказав йому: Поклопочися за нього; і, якщо витратиш на нього більше, то я, коли повернуся, віддам тобі.
36 Як ти гадаєш собі, хто з оцих трьох був ближнім чоловікові, що постраждав од розбійників?
37 Він сказав: Той, що вчинив йому милість. Тоді Ісус сказав йому: Іди, і ти вчиняй так само.
38 Коли ж вони були в дорозі, то прийшов Він до одного поселення; тут жінка на ім‘я Марта, прийняла Його в оселю свою;
39 У неї була сестра, на ім‘я Марія, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слова Його.
40 А Марта піклувалася щедрою гостиною, а тому підійшла і сказала: Господе! Чи в Тебе потреби немає, що сестра моя залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41 Але Ісус сказав їй у відповідь: Марто, Марто! Ти піклуєшся і клопочешся чималим,