1 Він покликав дванадцятьох, дав їм силу і владу над усіма демонами і уздоровлювати від недуг.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже і уздоровлювати хворих;
3 І сказав їм: Нічого не беріть у дорогу: ні посоха, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.
4 І в який дім зайдете, там залишайтеся і звідти рушайте в дорогу,
5 А якщо десь не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг для свідчення супроти них.
6 Вони пішли, і проходили поселення, благовістили і уздоровлювали повсюди.
7 Почув Ірод тетрарх про те все, що вчинив Ісус, і віри не йняв: Бо одні казали, що це Іван постав із мертвих;
8 Інші, що Ілля з‘явився, а ще інші, що один із стародавніх пророків воскрес.
9 І сказав Ірод: Іванові я відтяв голову; а хто ж Оцей, про Котрого я чую такі речі? І шукав нагоди побачити Його.
10 Коли Апостоли повернулися, то розповіли Йому, що вони вчинили; і Він, узявши їх із собою, відійшов сам у пустельне місце поблизу міста, що зветься Віфсаїда.
11 Але народ дізнався й пішов слідом за Ним; і Він прийняв їх, бесідував з ними про Царство Боже, а тих, що просили уздоровлення, Він уздоровлював.
12 А день уже схилявся на вечір. І наблизилися до Нього дванадцятеро і казали Йому: Відпусти народ, щоб вони пішли в довколишні поселення і села ночувати і дістали харчів; тому що ми тут у пустельному місці.
13 Але Він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони сказали: У нас немає більше п‘яти хлібів і двох рибин; може, нам піти й купити харчів для всіх цих людей?
14 Бо їх було близько п‘яти тисяч чоловіків. Але Він сказав учням Своїм: Розсадіть їх рядами по п‘ятдесят.
15 І вчинили так, і розсадили всіх.
16 А Він узяв п‘ять хлібів і дві рибини, і, глянувши на небо, благословив їх, переламав і дав учням, щоб роздавали народові.
17 І їли, і наситилися всі, і залишених у них кусків набрали дванадцять кошів.
18 Одного разу, коли Він молився на самоті, і учні Його були з Ним, Він запитав їх: За кого має Мене народ?
19 Вони сказали у відповідь: За Івана Хрестителя, а інші – за Іллю; а ще інші кажуть, що один із стародавніх пророків воскрес.
20 І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Відповідав Петро: За Христа Божого.
21 Але Він суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22 Він сказав, що Синові Людському треба багато постраждати, і бути відкинутим старшинами, першосвящениками і книжниками, і бути вбитому, і третього дня воскреснути.
23 А до всіх Він сказав: Якщо хтось хоче йти за Мною, відмовся од себе, візьми хреста свого щоденно і йди за Мною слідом.
24 Бо хто хоче життя своє зберегти, той втратить його; а хто втратить життя заради Мене, той врятує його;
25 Бо яка чоловікові користь надбати цілий світ, а себе самого погубити, чи нашкодити собі?
26 Бо хто буде соромитися Мене і Моїх слів, того Син Людський посоромиться, коли прийде у славі своїй, і Отчій, і святих Ангелів.
27 Повідую вам істину: Є деякі, що стоять тут, які не спізнають смерти, але побачать Царство Боже.
28 По цих словах десь через вісім днів, узяв Петра, Івана та Якова і пішов Він на гору помолитися.
29 І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одежа Його стала білою і осяйною.
30 І ось, два мужі розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілля;
31 Котрі прийшли у славі, вони говорили про Його відхід, котрого Йому треба було звершити в Єрусалимі.
32 А Петро і ті, що були з ним, обтяжені були сном; але пробудилися, побачили славу Його, і двох мужів, котрі стояли з Ним.
33 І коли вони відходили од Нього, сказав Петро Ісусові: Учителю! Добре нам отут бути; вчинимо три курені: одного Тобі, одного Мойсеєві, і одного Іллі, – не відаючи, що казав.
34 Коли він говорив це, з‘явилася хмарина і осяяла їх; і настрашилися, коли ті зайшли в хмару.
35 І був з хмари голос, що казав: Це – Син Мій улюблений; Його слухайте.
36 Коли був голос цей, залишився Ісус один. А вони промовчали і нікому не говорили за тих днів про те, що бачили.
37 А наступного дня, коли вони зійшли з гори, зустріло Його багато народу,
38 Раптом хтось із народу закричав: Учителю! Благаю Тебе глянути на мого сина, він-бо один у мене:
39 Його охоплює (нечистий) дух, і він раптом скрикує, і терзає його, аж він випускає піну; і насилу відступає од нього, змучивши його.
40 Я просив учнів Твоїх вигнати його; і вони не змогли.
41 Ісус у відповідь сказав: О, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди сина твого.
42 Коли той іще йшов, демон повалив його і почав бити; але Ісус заборонив нечистому духові; і уздоровив юнака, і віддав його батькові його.
43 І всі були вражені величчю Божою. А коли всі дивувалися з усього, що вчинив Ісус, Він сказав Своїм учням:
44 Укладіть ви собі у вуха слова оці: Син Людський буде виданий до рук людських.
45 Але вони не зрозуміли слова цього – воно було закрите від них, аж так, що вони не втямили його; а запитати Його про це слово боялися.
46 А спало їм на думку: А хто найбільший серед них?
47 Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе
48 І сказав їм: Хто прийме оце дитя в ім‘я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто послав Мене, – бо хто з вас найменший з-поміж усіх, той буде великим.
49 При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, що йменням Твоїм виганяв демонів, і заборонили йому, тому що він не ходить з нами.
50 Ісус сказав йому: Не забороняйте; бо хто не супроти вас, той за вас.
51 А коли наблизилися дні, коли мали взяти Його від світу, Він побажав рушити до Єрусалиму.
52 І послав вісників перед Собою; і вони пішли і зайшли до поселення самарійського, аби приготувати для Нього.
53 Але там не прийняли Його, тому що Він мав вигляд мандрівника до Єрусалиму.
54 Учні Його, Яків та Іван, побачили те і сказали: Господе! Чи хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і винищив їх, як ото Ілля вчинив?
55 Але Він, обернувшися до них, заборонив їм і сказав: Не відаєте, якого ви духа;
56 Бо Син Людський прийшов не вигублювати душі людські, а рятувати. І пішли до другого поселення.
57 Сталося, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господе! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.
58 Ісус одказав йому: Лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; а Син Людський не має де прихилити голову.
59 А іншому сказав: Йди за Мною. Той відповів: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.
60 Але Ісус сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх померлих; а ти йди, благовісти Царство Боже.
61 І ще інший сказав: Я піду за Тобою, Господе! Але передніше дозволь мені попрощатися з домашніми моїми.