1 Повідав також Ісус учням Своїм: Один чоловік був багатий і мав управителя, на котрого надійшов виказ йому, що він переводить маєток його;
2 І прикликав його і сказав йому: Що це я чую про тебе? А дай-но звіт про твою управу, бо ти вже не можеш більше провадити її.
3 Тоді управитель сказав сам у собі: Що мені вчинити? Володар мій відбирає в мене управу домом; копати не можу, просити соромлюся;
4 Знаю, що вчинити, аби прийняли мене в доми свої, коли буду позбавлений управи домом.
5 І прикликав боржників володаря свого, кожного нарізно, і сказав першому: Скільки ти заборгував господареві моєму?
6 Він сказав: Сто мір оливи. І сказав йому: Візьми твою розписку і сідай скорше й напиши: П‘ятдесят.
7 Потім другому сказав: А ти скільки заборгував? Він одказав: Сто мір пшениці. І сказав йому: Візьми твою розписку і напиши: “Вісімдесят”.
8 І похвалив володар управителя невірного, що мудро вчинив; бо сини віку цього мудріші в їхньому роді від синів світла.
9 І Я кажу вам: Надбайте собі друзів багатством неправедним, щоб Вони, коли воно минеться, прийняли вас до осель вічних.
10 Вірний у малому, вірний також у великому, а невірний в малому невірний у великому.
11 Отож, якщо ви у неправедному багатстві не були вірними, хто довірить вам істинне?
12 І якщо в чужому не були вірними, хто дасть вам ваше?
13 Жодний служник не може слугувати двом володарям: бо він або одного буде ненавидіти, а другого буде любити, або одному буде прислуговувати, а другим нехтувати. Не можете служити Богові і мамоні .
14 Чули все це й фарисеї, котрі любили гроші, і насміхалися з Нього.
15 Він сказав їм: Ви виставляєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші: бо, що високе у людей, те мерзенне перед Богом.
16 Закон і пророки до Івана; звідтоді Царство Боже благовіститься, і кожний зусиллям входить до нього.
17 Але скорше небо і земля щезнуть, аніж бодай одна риса пропаде із закону.
18 Кожний, хто розриває шлюб із дружиною своєю і одружується з іншою, чинить перелюб; і кожний, що одружується з розлученою з чоловіком, – чинить перелюб.
19 Один багатий чоловік, що одягався в кармазин та віссон, щодня бенкетував вельми пишно.
20 Був також один убогий, на ім‘я Лазар, котрий лежав біля воріт його у струпах.
21 І прагнув насититися крихтами, що падали зі столу багатого; і пси, проходячи мимо, лизали його струпи.
22 Помер жебрак і віднесли його Ангели на лоно Авраамове; і багач помер, і поховали його;
23 І в пеклі, страждаючи в муках, він підвів очі свої й побачив віддалік Авраама і Лазаря на лоні його,
24 І заволав, і сказав: Отче Аврааме! Змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоб умочив пальця свого у воду і вихолодив язика мого, бо я тяжко страждаю в полум‘ї цьому,
25 Але Авраам сказав: Сину! Пригадай, що ти вже дістав добре твоє в житті твоєму, а Лазар лихе; а нині він тут матиме втіху, а ти страждаєш;
26 І понад усе те поміж вами і нами утворене величезне провалля, аж так, що ті, котрі жадали б перейти звідси до вас, не можуть, а також і звідти до нас не переходять.
27 Тоді сказав він: То прошу тебе, отче, пошли його в дім батька мого,
28 Бо в мене п‘ятеро братів: Нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли до цього місця страждань.
29 Авраам сказав йому: У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
30 А він сказав: Ні, отче Аврааме! Але якщо хтось із мертвих прийде до них, то покаються.