1 І підвелася вся їхня громада і повела Його до Пилата.
2 І почали звинувачувати Його, кажучи: Ми знайшли, що Він ворохобить народ і забороняє сплачувати податки кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3 Пилат запитав Його: Ти – Цар юдейський? Він сказав йому у відповідь: Ти мовиш.
4 Пилат сказав першосвященикам і народові: Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові.
5 Але вони наполягали, кажучи, що Він підбурює народ, бо навчає по всій Галілеї аж до цього місця.
6 Пилат, як почув про Галілею, запитав: Хіба Він – галілеянин?
7 І коли дізнався, що Він із провінції Іродової, послав його до Ірода, котрий за тих днів був також в Єрусалимі.
8 Коли Ірод побачив Ісуса, вельми зрадів, бо давно хотів побачити Його, бо дуже багато чував про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь диво.
9 І ставив Йому багато запитань; але Він нічого не відповідав йому.
10 А першосвященики і книжники стояли і щосили звинувачували Його.
11 Але Ірод зі своїми вояками принизив Його і, зганьбивши Його, одягнув Його у світлу одежу та й відіслав назад до Пилата.
12 І стали того дня Пилат та Ірод приятелями поміж собою, а раніше ворогували один з одним.
13 А Пилат скликав першосвящеників і старшин, і народ,
14 І сказав їм: Ви привели до мене Цього Чоловіка, що підбурює народ; і ось, я у вашій присутності дослідив і не знайшов у Чоловіка Цього жодної провини, за що ви Його звинувачуєте;
15 А Ірод також: бо я послав Його до нього, і нічогісінько не знайдено в Ньому такого, за що варто було б зрокувати Його на смерть.
16 Отож, покаравши Його, відпущу.
17 А йому якраз треба було заради свята відпустити їм одного в‘язня.
18 Але увесь народ почав кричати: Смерть Йому! Відпусти нам Варавву.
19 Варавву ув‘язнили за вчинене у місті заворушення і вбивство.
20 Пилат знову підніс голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21 Але вони кричали: Розіпни! Розіпни Його!
22 А він утретє сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Я нічогісінько не знаходжу в Ньому, за що варто було б зрокувати на смерть; Отож, покараю Його і відпущу.
23 Але вони продовжували голосно кричати, вимагаючи, щоб Його розп‘яли; і крик їхній та першосвящеників домігся свого.
24 І Пилат ухвалив вчинити за проханням їхнім,
25 І відпустив їм ув‘язненого за підбурювання і вбивство в тюрму, котрого вони просили; а Ісуса віддав на їхню волю.
26 І коли повели Його, то схопили якогось Симона із Кирінеї, що повертався з поля, і поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.
27 І рушила за ним безліч народу і жінок, котрі плакали і ридали за Ним.
28 А Ісус обернувся до них і сказав: Доньки єрусалимські! Не плачте за Мною, але плачте за собою і за діток ваших!
29 Бо надходять дні, коли скажуть: Благословенна неплідна, і лоно, яке не родило, і перса, що не годували.
30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! І пагорбам: Накрийте нас!
31 Бо коли подібне вчиняють зеленому дереві, то що буде сухому?
32 І вели разом із Ним на смерть двох злочинців,
33 І коли прийшли на місце, що його називають Лобним, то розп‘яли Його там і злочинців, – одного праворуч, а другого – ліворуч.
34 А Ісус казав: Отче! Прости їм, бо не відають що, вчиняють. І ділили Його одежу, кидаючи жереба.
35 І стояв народ і споглядав. І насміхалися разом з ними старшини, кажучи: Інших рятував, то нехай урятує Себе Самого, якщо Він Христос, вибраний Божий.
36 Також і вояки збиткувалися над Ним; підходили й підносили Йому оцет (до уст).
37 І казали: Якщо Ти Цар юдейський, врятуй Себе Самого.
38 І був над Ним напис грецькою, латинською і єврейською мовами вчинений: Це – Цар юдеїв.
39 Один із повішених (на хресті) злочинців лихословив Його і казав: Якщо Ти – Христос, то врятуй Себе і нас.
40 А другий, навпаки, докоряв йому і казав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам під тим же звинуваченням?
41 Але ми засуджені справедливо, тому що належне за вчиненим дістали; а Він нічогісінько недоброго не вчинив.
42 І сказав до Ісуса: Згадай мене, Господе, коли прийдеш у Царство Своє!
43 І сказав йому Ісус: Істину повідую тобі, що нині будеш зі Мною в раю.
44 А було вже близько шостої години, і вчинилася пітьма по всій землі до дев‘ятої години.
45 І затьмарилося сонце, і завіса (в храмі) роздерлася посередині.
46 Ісус щосили гукнув, промовляючи: Батьку! В руки Твої віддаю духа Мого. І тільки-но сказав це, як о тій же хвилі віддав духа.
47 А сотник, як побачив те, що вдіялося, прославив Бога і сказав: Справді Чоловік цей був Праведник.
48 І весь народ, що зійшовся на це видовище, побачив усе і, повертаючись, бив себе в груди.
49 А всі, що знали Його, і жінки, і діти, що йшли за Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50 Тоді один чоловік, на ймення Йосип, радник, людина добра і правдива,
51 Який не брав участі в раді, і в діяннях їхніх, з Ариматеї, міста юдейського, що також наджидав Царства Божого,
52 Прийшов до Пилата і випросив тіло Ісусове;
53 І зняв Його; обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, витесаному в скелі, де ще нікого не поклали.
54 То був день п‘ятниця, і наставала субота.
55 А жінки, що прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гріб, а також те, як Його тіло покладене було;