17 А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду!
18 Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою;
19 І вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число наймитів твоїх.
20 Він підвівся і пішов до батька свого. І коли він був іще далеко, побачив його батько і змилосердився; і побіг, а тоді впав йому на груди і цілував його.
21 А син сказав йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися сином твоїм.
22 А батько сказав служникам своїм: Принесіть найкращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги.
23 І приведіть відгодоване теля і заколіть; почнемо їсти і веселитися,