3 Тоді управитель сказав сам у собі: Що мені вчинити? Володар мій відбирає в мене управу домом; копати не можу, просити соромлюся;
4 Знаю, що вчинити, аби прийняли мене в доми свої, коли буду позбавлений управи домом.
5 І прикликав боржників володаря свого, кожного нарізно, і сказав першому: Скільки ти заборгував господареві моєму?
6 Він сказав: Сто мір оливи. І сказав йому: Візьми твою розписку і сідай скорше й напиши: П‘ятдесят.
7 Потім другому сказав: А ти скільки заборгував? Він одказав: Сто мір пшениці. І сказав йому: Візьми твою розписку і напиши: “Вісімдесят”.
8 І похвалив володар управителя невірного, що мудро вчинив; бо сини віку цього мудріші в їхньому роді від синів світла.
9 І Я кажу вам: Надбайте собі друзів багатством неправедним, щоб Вони, коли воно минеться, прийняли вас до осель вічних.